Se dévoiler - The Black Rose

Je frémis, je me retrouve sous la pluie.

La peur me vient alors, me portant à la gorge.

Je vois le monde s’affaiblir.

Qui vit ici n’essaye pas d’améliorer ce taudis.

Nous ne sommes que l’oubli d’une histoire sans histoire.

L’espoir de remplacer les cris de ces âmes perdues.

N’est finalement que mal vécus.

Ne sommes-nous que des pions.

Qui en une fraction de seconde.

Sous la pression veut crier sa douleur.

Mais a bien trop peur de se dévoiler.

Parfois j’ai envie de tout arreter, inondée de ce chagrin.

La peine me vient encore.

Je vois le monde se démolir.

Qui vit ici n’essaye pas d’améliorer ce taudis.

Nous ne sommes que l’oubli d’une histoire sans histoire.

L’espoir de remplacer les cris de ces âmes perdues.

N’est finalement que mal vécus.

Ne sommes-nous que des pions.

Qui en une fraction de seconde.

Sous la pression veut crier sa douleur.

Mais a bien trop peur de se dévoiler.

Ne sommes-nous que des pions.

Qui en une fraction de seconde.

Sous la pression veut crier sa douleur.

Mais a bien trop peur de se dévoiler.

Здригаюся, опиняюся під дощем.

Тоді до мене приходить страх, підступаючи до горла.

Я бачу, як світ слабшає.

Хто тут живе, не намагається облагородити це звалище.

Ми лише забуття історії без історії.

Надія замінити плач тих загублених душ.

Зрештою, лише погано живуть.

Ми лише пішаки.

Хто за частки секунди.

Under Pressure хоче кричати про свій біль.

Але надто боїться розкритися.

Іноді хочеться зупинити все, затоплений цим горем.

Біль все ще приходить до мене.

Я бачу, як світ розвалюється.

Хто тут живе, не намагається облагородити це звалище.

Ми лише забуття історії без історії.

Надія замінити плач тих загублених душ.

Зрештою, лише погано живуть.

Ми лише пішаки.

Хто за частки секунди.

Under Pressure хоче кричати про свій біль.

Але надто боїться розкритися.

Ми лише пішаки.

Хто за частки секунди.

Under Pressure хоче кричати про свій біль.

Але надто боїться розкритися.