Dandelion - The Black Atlantic

Now she walks the land

The heart of which she always belonged to

On the back ways

Finding wild flowers and stones

For a wise woman’s treasury

She set free to the wind

When the clock of her memory dispersed

Into uncountable incomprehensible time capsules

Film rearranged on the reel

In her eyes, I would always be four years old

My Dandelion

Тепер вона ходить по землі

Серце, якому вона завжди належала

На задній частині

Знаходження польових квітів і каменів

Для скарбниці мудрої жінки

Вона відпустила вітер

Коли годинник її пам’яті розвіявся

У незліченні незрозумілі капсули часу

Плівка змінена на котушці

В її очах мені завжди було б чотири роки

Мій кульбаба