The Wolf of Velvet Fortune - The Beau Brummels

The air is full of strangeness

An unfamiliar breeze blows

From deep within a forest

I think I’ll go to see

What’s this, before me

In shadows where no wind blows

A crying, frightened flower

Without a gentle breeze

She’s crying for the sunlight

That shadow left behind him

She’s crying for the coolness

Of wind she’s never seen

The day is getting longer

The day is slowly dark now

The moon a silver bubble

That watches all it sees

Delight!

Delight!

The wolf of velvet fortune is upon his merry flight

Goodnight!

Goodnight!

He travels in the beauty of the silver-glowing night

Delight…

The flower speaks in silence

She bends herself in sorrow

His eyes behold her wildness

Electrifies the air

He moves the earth around her

Confiding her with whispers

He takes her from the shadows

And thickness that is there

Swiftly!

Swiftly!

Through the brush and bramble land

Under!

Over!

Flashing in and out, they fly…

Moonlight!

Moonlight!

See the bright star shining so

Clearly!

Clearly!

Floating in the sky…

He brings her to a meadow

Where the grass is tall and waving

A tear comes to her eye

As she looks upon her throne

And in a distant murmur

A breeze begins its blowing

The sun begins its rising

The velvet wolf has flown…

Delight!

Delight!

The wolf of velvet fortune is upon his merry flight

Goodnight!

Goodnight!

He travels in the beauty of the silver-glowing night

Delight…

Повітря сповнене дивацтва

Дме незнайомий вітерець

З глибини лісу

Думаю, я піду подивитися

Що це, переді мною

У тіні, де не дме вітер

Плаче, перелякана квітка

Без легкого вітерця

Вона плаче за сонячним світлом

Ця тінь залишилася за ним

Вона плаче від прохолоди

Вітру, якого вона ніколи не бачила

День стає довшим

День повільно темніє

Місяць срібна бульбашка

Це дивиться на все, що бачить

Насолода!

Насолода!

Вовк оксамитової долі вилітає у свій веселий політ

Надобраніч!

Надобраніч!

Він мандрує в красі сріблястої ночі

Насолода…

Квітка говорить мовчки

Вона згинається в смутку

Його очі бачать її дикість

Електризує повітря

Він рухає землю навколо неї

Довіряючи їй пошепки

Він забирає її з тіні

І товщина, яка є

Швидко!

Швидко!

Крізь хмиз і тернину землю

Під!

Закінчено!

Мигаючи і вилітаючи, вони летять…

Місячне світло!

Місячне світло!

Подивіться, як сяє яскрава зірка

Ясно!

Ясно!

Плаває в небі…

Він приводить її на луг

Де трава висока й махає

На її око настає сльоза

Коли вона дивиться на свій трон

І в далекому шурмоті

Починає дувати вітерець

Сонце починає свій схід

Прилетів оксамитовий вовк…

Насолода!

Насолода!

Вовк оксамитової долі вилітає у свій веселий політ

Надобраніч!

Надобраніч!

Він мандрує в красі сріблястої ночі

Насолода…