Sputter - The Academy Is...

Wake up, try on your new disguise,

Would they recognize you anyway?

Would they?

Dead leaves lie down beneath your feet

As you step into the street and

Notice the distance between the hearts and homes

But still you know it’s alright.

You’re not looking back this time.

You know it’s alright.

You’re stepping on the cracks and you feel fine.

Don’t waste your breath.

You wouldn’t want this anyway.

And if you did, I think I’d let you,

Talk this to death, or in circles like we’re aeroplanes.

But all along I knew that we would sputter out.

We would sputter.

Outside constructions workers pour

A brand new basement floor.

But then the ground starts shaking

fault lines to your own front door.

I looked at this and thought of you,

And all that is and isn’t true,

And with the strength left in me,

walked on while the walls came down.

It’s alright.

You’re not looking back this time.

You know it’s alright.

I’m stepping on the cracks and I feel fine.

Don’t waste your breath.

You wouldn’t want this anyway.

And if you did, I think I’d let you,

Talk this to death, or in circles like we’re aeroplanes.

But all along I knew that we would sputter out.

We would sputter.

We would sputter…

We would sputter…

We would sputter out…

We would sputter out.

Don’t waste your breath.

You wouldn’t want this anyway.

And if you did, I think I’d let you,

Talk this to death, or in circles like we’re aeroplanes.

But all along I knew that we would sputter out.

(We would sputter)

But all along I knew that we would sputter out.

(We would sputter)

But all along I knew that we would sputter out.

We would sputter

We would sputter down.

Прокинься, приміряй свою нову маску,

Вони б вас все-таки впізнали?

Вони б?

Під ногами лежить мертве листя

Коли ви виходите на вулицю і

Зверніть увагу на відстань між серцями і домівками

Але все одно ти знаєш, що все гаразд.

Цього разу ви не оглядаєтеся назад.

Ви знаєте, що це добре.

Ви наступаєте на тріщини і почуваєтеся добре.

Не витрачайте подих.

Ви б цього все одно не хотіли.

І якби ти це зробив, я думаю, я б дозволив тобі,

Розмовляйте про це на смерть або в колах, ніби ми літаки.

Але весь час я знав, що ми вирвемося.

Ми б бриніли.

Зовнішні конструкції робітники заливають

Абсолютно новий підвальний поверх.

Але потім земля починає труситися

лінії розриву до власних вхідних дверей.

Я дивився на це і думав про тебе,

І все, що є і не є правдою,

І з силою, що залишилася в мені,

ходив далі, поки стіни падали.

Все добре.

Цього разу ви не оглядаєтеся назад.

Ви знаєте, що це добре.

Я наступаю на тріщини і почуваюся добре.

Не витрачайте подих.

Ви б цього все одно не хотіли.

І якби ти це зробив, я думаю, я б дозволив тобі,

Розмовляйте про це на смерть або в колах, ніби ми літаки.

Але весь час я знав, що ми вирвемося.

Ми б бриніли.

Ми б бриніли…

Ми б бриніли…

Ми б випили…

Ми б випили.

Не витрачайте подих.

Ви б цього все одно не хотіли.

І якби ти це зробив, я думаю, я б дозволив тобі,

Розмовляйте про це на смерть або в колах, ніби ми літаки.

Але весь час я знав, що ми вирвемося.

(Ми б бриніли)

Але весь час я знав, що ми вирвемося.

(Ми б бриніли)

Але весь час я знав, що ми вирвемося.

Ми б бриніли

Ми б хлюпнули.