Monologue -

What have I done?

I stand here holding a gun.

I am confused, bemused and

wanting to understand who I am.

I just, just gotta know

what’s going on inside my mind.

I just, just gotta know

what is behind, behind these eyes?

Who is this at my feet?

Where am I?

No retreat.

Find myself incomplete,

drenched in cold, cold sweat.

She is gone, all is lost,

one mistake, what great cost.

Who did this?

They will pay,

I will avenge you!

I just, just gotta know

what’s going on inside my mind.

I just, just gotta know

what is behind, behind these eyes?

Who, who would take from me

my deepest breath,

take the life out of her flesh?

He will taste this pain,

these bitter tears.

Behind these shattered eyes,

I only fear he runs from himself.

Faces of time are shattered on the floor,

the smoke is clearing.

As I look in this broken mirror,

the divisions are clear.

Could this be — all of this born of me?

Ripped apart!

Nothing to gain, nothing to lose.

(Nothing is left but empty remains.)

Her crimson dress,

scarlet canvas of your darkest fury…

(What could have been will never be.)

You can’t pretend

that you’re innocent any longer.

(What could have been will never be.)

You know the truth

on the edges of your mind.

(It was always me! What have I done?)

The actions that unite us cannot be undone.

Що я зробив?

Я стою тут із пістолетом.

Я розгублений, здивований і

хочу зрозуміти, хто я.

Я просто, просто маю знати

що відбувається в моїй голові.

Я просто, просто маю знати

що за цими очима?

Хто це біля моїх ніг?

Де я?

Немає відступу.

Знайду себе неповним,

облиті холодним холодним потом.

Вона зникла, все втрачено,

одна помилка, яка велика ціна.

Хто це зробив?

Вони будуть платити,

Я помщусь тобі!

Я просто, просто маю знати

що відбувається в моїй голові.

Я просто, просто маю знати

що за цими очима?

Хто, хто б у мене забрав

мій глибокий подих,

забрати життя з її плоті?

Він відчує цей біль,

ці гіркі сльози.

За цими розбитими очима,

Я лише боюся, що він втікає від себе.

Обличчя часу розбито на підлозі,

дим розсіюється.

Коли я дивлюсь у це розбите дзеркало,

поділи зрозумілі.

Чи може це — все це народжене мною?

Розірвали!

Нічого не отримати, нічого втратити.

(Нічого не залишилося, але залишилося порожнє.)

Її малинова сукня,

червоне полотно твоєї найтемнішої люті…

(Те, що могло бути, ніколи не буде.)

Ви не можете прикидатися

що ти більше невинний.

(Те, що могло бути, ніколи не буде.)

Ви знаєте правду

на краю вашого розуму.

(Це завжди був я! Що я зробив?)

Дії, які нас об’єднують, неможливо відмінити.