Ronan - Taylor Swift

I remember your bare feet down the hallway,

I remember your little laugh.

Race cars on the kitchen floor, plastic dinosaurs

I love you to the moon and back.

I remember your blue eyes, lookin' into mine,

Like we had our own secret club.

I remember you dancin' before bed time,

Then jumpin' on me wakin' me up.

I can still feel you hold my hand.

Little man… And even the moment I knew,

You fought it hard like an army guy

Rememeber I, leaned in and whispered to you.

Come on baby with me, we’re gonna fly away from here.

You were my best four years.

I remember the drive home, when the blind hope,

Turned to cryin' and screamin' «Why?»

Flowers pile up in the worst way, no one knows what to say

About a beautiful boy who died.

And it’s about to be Halloween, you could be anything,

You wanted if you were still here.

I remember the last day, when I kissed your face

And whispered in your ear.

Come on baby with me, we’re gonna fly away from here.

Out of this curtained room and this hospital grey will just disappear.

Come on baby with me, we’re gonna fly away from here.

You were my best four years.

What if I’m standing in your closet trying to talk to you?

And what if I kept your hand me downs you won’t grow in to?

And what if I really thought some miracle would see us through?

And what if the miracle was even getting one moment with you?

Come on baby with me, we’re gonna fly away from here.

Come on baby with me, we’re gonna fly away from here.

You were my best four years.

I remember you bare feet down the hallway…

I love you to the moon and back.

Я пам’ятаю твої босі ноги в коридорі,

Я пам’ятаю твій маленький сміх.

Гоночні машини на підлозі кухні, пластикові динозаври

Я люблю тебе до місяця і назад.

Я пам’ятаю твої блакитні очі, дивлячись у мої,

Ніби у нас був власний таємний клуб.

Я пам’ятаю, ти танцював перед сном,

Тоді стрибни на мене, розбудивши мене.

Я досі відчуваю, як ти тримаєш мене за руку.

Маленький чоловічок… І навіть у момент, коли я узнав,

Ви важко боролися, як військовий

Пам’ятай, я нахилився і прошепотів з тобою.

Давай, дитино, зі мною, ми полетимо звідси.

Ви були моїми найкращими чотири роки.

Я пам’ятаю дорогу додому, коли сліпа надія,

Звернувся до плакання й крику: «Чому?»

Квіти накопичуються найгіршим чином, ніхто не знає, що сказати

Про померлого прекрасного хлопчика.

І скоро настане Хеллоуїн, ви можете бути ким завгодно,

Ви хотіли, якби все ще були тут.

Я пам’ятаю останній день, коли цілував твоє обличчя

І прошепотів тобі на вухо.

Давай, дитино, зі мною, ми полетимо звідси.

З цієї кімнати, закритої шторами, і ця лікарняна сіра просто зникне.

Давай, дитино, зі мною, ми полетимо звідси.

Ви були моїми найкращими чотири роки.

А якщо я стою у вашій шафі і намагаюся поговорити з вами?

А що, якщо я тримав твою руку до вирости, до вирости?

А що, якби я справді думав, що якесь диво побачить нас ?

А що, якби чудо було хоча б на мить?

Давай, дитино, зі мною, ми полетимо звідси.

Давай, дитино, зі мною, ми полетимо звідси.

Ви були моїми найкращими чотири роки.

Я пам’ятаю, ти босоніж у коридорі…

Я люблю тебе до місяця і назад.