One Crowded Hour - Taylor Henderson

Now, should you expect to see something that you hadn’t seen

In somebody you’d known since you were sixteen?

If love is a bolt from the blue

Then what is that bolt but a glorified screw?

And that doesn’t hold nothing together

Far from these nonsense bars and their nowhere music

It’s making me sick and I know it’s making you sick

There’s nothing there, it’s like eating air

It’s like drinking gin with nothing else in

And that doesn’t hold me together

But for one crowded hour

You were the only one in the room

I sailed around all those bumps in the night

To your beacon in the gloom

I thought I had found my golden September

In the middle of that purple June

But one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Now, I know you like your boys who take their medicine

From the bowl of a silver spoon

Who run away with the dish and scale the fish

By the silvery light of the moon

Who were taught from the womb to believe till the tomb

That as far as their bleeding eyes see

Is a pleasure pen, meant for them

Builded and rent for them, not for the likes of me

No, not for the likes of you and me

And for one crowded hour

You were the only one in the room

And I sailed around all those bumps in the night

To your beacon in the gloom

I thought I had found my golden September

In the middle of that purple June

But one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Oh, but the green-eyed harpy of the salt land

She takes into hers, my hand

She says, «Boy, I know you’re lying

Oh, but then so am I!»

And to this I said, «Oh well»

Now, put me in a cage full of lions, I’ll learn to speak lion

In fact I know the language well

I picked it up while I was versing myself

In the languages they speak in hell

That night that silence gave birth to a baby

But they took it away to her silent dismay

And they raised it to be lady

Now she can’t keep her mouth shut

And for one crowded hour

You were the only one in the room

And I sailed around all those bumps in the night

To your beacon in the gloom

I thought I had found my golden September

In the middle of that purple June

But one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Yes, that one crowded hour

You were the only one in the room

Well, I played a few songs for those bumps in the night

In fact, I played this very tune

But you said, «What is this six-stringed instrument

But an adolescent loom?»

And one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Yes, and one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Oh, and that one crowded hour

Would lead to my wreck and ruin

Чи варто очікувати побачити те, чого ви не бачили

У когось, кого ви знайомі з шістнадцяти років?

Якщо любов — гром на світлі

Тоді що це за болт, як не прославлений гвинт?

І це нічого не об’єднує

Далеко від цих безглуздих барів і їхньої ніде музики

Мене нудить, і я знаю, що тобі погано

Там нічого немає, це як їсти повітря

Це як пити джин без нічого іншого

І це мене не об’єднує

Але на одну людну годину

Ви були єдині в кімнаті

Я оббігав усі ці нерівності вночі

До твого маяка в темряві

Я думав, що знайшов свій золотий вересень

У середині того фіолетового червня

Але одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни

Тепер я знаю, що вам подобаються ваші хлопці, які приймають ліки

З миски срібної ложки

Хто тікає зі стравою і лущить рибу

При сріблястому світлі місяця

Яких від утроби вчили вірити до гробу

Наскільки бачать їхні закривавлені очі

Це ручка для задоволення, призначена для них

Побудований і орендований для них, а не для таких, як я

Ні, не для таких, як ти і я

І на одну людну годину

Ви були єдині в кімнаті

І я оббігав усі ці нерівності вночі

До твого маяка в темряві

Я думав, що знайшов свій золотий вересень

У середині того фіолетового червня

Але одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни

О, але зеленоока гарпія солоної землі

Вона бере в свою, мою руку

Вона каже: «Хлопче, я знаю, що ти брешеш

О, але й я теж!»

І на це я сказав: «Ну добре»

Тепер помістіть мене у клітку, повну левів, я навчу розмовляти лев

Насправді я добре знаю мову

Я підібрав це у той час, як я розбирався сам

Мовами, якими говорять у пеклі

Тієї ночі ця тиша народила дитину

Але вони забрали це на її тихий жах

І вони виховали її на жінку

Тепер вона не може тримати язика за зубами

І на одну людну годину

Ви були єдині в кімнаті

І я оббігав усі ці нерівності вночі

До твого маяка в темряві

Я думав, що знайшов свій золотий вересень

У середині того фіолетового червня

Але одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни

Так, ця людна година

Ви були єдині в кімнаті

Ну, я грав кілька пісень для тих ударів уночі

Насправді, я грав саме цю мелодію

Але ви сказали: «Що це за шестиструнний інструмент

Але підлітковий ткацький верстат?»

І одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни

Так, і одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни

О, і ця одна людна година

Призвело б до мого краху й руїни