Lass sie reden - Tayler, Serk, Mo!

Ich bin ein Star, denn sie reden fast jeden Tag- über mein Leben

Ist egal, keiner von denen fragt mal nach wie’s mir geht

Die bittre Wahrheit tut weh, sie zu ertragen macht die Seele

Rabenschwarz — innere Leere, stets geplagt von Problemen

Jeglicher Art, sie verstehen nicht was ich sag und deswegen

Ist der Grat auf dem sie sich bewegen zu schmal um zu stehen

Wieder mal war ich dämlich und vergas, dass die Tränen

Die ich sah, bei ihnen damals alle nur gespielt waren

Es lag auch an mir, klar, keiner ist perfekt, seitdem ich rappe

Kommen auch leider noch mehr Neider um die Ecke

Doch erreichen letzten Endes nix als Antipathie

Werded erwachsen, oder lasst es, jedoch schafft ihr es Nie-

Mals, mir klar zu machen, wenn ihr sagt ich häts gar nicht verdient

Da ich angeblich nie real war — so’n Schwachsinn

Mein Ziel sich, der Masse zu entziehen

Erste Klasse guck ich flieg und lass alles hinter

Die kennen mich alle noch viel besser als ich

Es ist schon erstaunlich wie ein Jeder Bescheid weiß

Die kennen mich alle noch viel besser als ich

Doch das hier ist mein Leben uns bleibt meins

Ich kapier’s nicht und ich glaub ich werd’s nie verstehen

Dass die am wenigsten Wissen immer am liebsten reden

Ist so’n bisschen schizophren, ne?

Wie oft wurde mir ein Wort gegeben — und dann vergessen

Erst halten alle große Reden — aber dann die Fressen

Den hier hab ich auf der Straße gelernt:

Wenn ein Junge viel redet, ist er wenn’s hart kommt nichts wert

Und hör, da tüfteln 'se wieder in ihrem Hobbykellern

Das neue deutsche Berufsbild: Storyteller

Ich les im Netz, dass ich den Anschluss verpasst hab, sicher

Häuschen mit Grundstück, weil’s ich ganz groß verkackt hab, Digga

Um Kopf und Kragen redet ihr euch euren Traum schön

Doch nicht eine Lüge, nur die Wahrheit schenkt dem Clown Tränen

Lass sie doch labern, können sie doch denken was sie wollen

Es kommt der Tag an dem sich die Opfer mit gesenkten Köpfen bäumen

Keiner braucht mir was über mich erzählen, ich bin immer dabei gewesen

Digga — fick mal dein' eig’nes Leben

Я зірка, тому що про моє життя говорять майже кожен день

Неважливо, ніхто з них ніколи не запитує, як у мене справи

Гірка правда болить, вона зміцнює душу, щоб її витримати

Ворон Чорний — внутрішня порожнеча, завжди охоплена проблемами

Будь-який, вони не розуміють, що я говорю, і тому

Хребет, по якому вони рухаються, занадто вузький, щоб стояти?

Я знову був дурний і забув сльози

Ті, які я бачив, і всі вони тоді тільки грали

Це також залежало від мене, звичайно, ніхто не ідеальний, відколи я читаю реп

На жаль, з-за рогу стає більше заздрісників

Але в кінцевому підсумку досягти нічого, крім антипатії

Вирости чи ні, але ти ніколи не встигнеш

Дозволь мені прояснити, коли ти кажеш, що я цього не заслуговую

Оскільки я нібито ніколи не був справжнім — що за нісенітниця

Моя мета - втекти від натовпу

Першим класом я літаю і залишаю все позаду

Вони всі знають мене набагато краще, ніж я сам

Дивно, як усі знають про це

Вони всі знають мене набагато краще, ніж я сам

Але це моє життя і залишається моїм

Я цього не розумію і не думаю, що коли-небудь зрозумію

Що ті, хто знає найменше, завжди люблять говорити

Це трохи шизофренічно, чи не так?

Скільки разів мені давали слово, а потім забували

Спочатку всі виголошують гучні промови, а потім їжа

На вулиці я дізнався про це:

Якщо хлопець багато говорить, він нічого не вартий, коли справа стає важкою

І послухайте, вони знову майструють у своїй кімнаті для захоплень

Нова німецька посадова інструкція: Оповідач

Я читав в Інтернеті, що я пропустив зв'язок, напевно

Маленький будиночок із ділянкою землі, тому що я справді все облажав, Дігга

Ти добре розповідаєш про свою мрію навколо голови та коміра

Але не брехня, тільки правда викликає сльози клоуна

Нехай базікають, можуть думати, що хочуть

Настає день, коли жертви встають, похиливши голови

Нікому не потрібно мені нічого розповідати про себе, я завжди був поруч

Digga — до біса власне життя