Платье белое - Татьяна Маркова

Я не могу понять, что я

опять одна грущу, одна

и снова жду и жду тебя.

Я не могу понять душой,

что платье белое мое

мне не надеть с тобой, с тобой.

Платье новое я сшила, платье белое.

И была я в платье глупая и смелая.

И была я словно вишня одинокая

И осталась только рана лишь глубокая.

Платье новое я сшила, платье белое.

И была я в платье глупая и смелая.

И была я словно вишня одинокая.

И осталась только рана лишь глубокая.

Я не могу понять зачем

Ты столько слов

Мне говорил, о свадьбе нашей ты твердил.

Если любовь прошла как дым,

Ты так и знай, что никогда

Мне не надеть наряд с другим.

Платье новое я сшила, платье белое.

И была я в платье глупая и смелая.

И была я словно вишня одинокая.

И осталась только рана лишь глубокая.

Платье новое я сшила, платье белое.

И была я в платье глупая и смелая.

И была я словно вишня одинокая.

И осталась только рана лишь глубокая.

Я не можу зрозуміти, що я

знову одна сумую, одна

і знову чекаю і жду тебе.

Я не можу зрозуміти душею,

що сукня біла моя

мені не надіти з тобою, з тобою.

Сукня нова я зшила, сукня біла.

І була я в сукні дурна і смілива.

І була я ніби вишня самотня

І залишилася тільки рана лише глибока.

Сукня нова я зшила, сукня біла.

І була я в сукні дурна і смілива.

І була я ніби вишня самотня.

І залишилася тільки рана лише глибока.

Я не можу зрозуміти навіщо

Ти стільки слів

Мені казав, про весілля наше ти твердив.

Якщо кохання пройшло як дим,

Ти так і знай, що ніколи

Мені не надіти вбрання з іншим.

Сукня нова я зшила, сукня біла.

І була я в сукні дурна і смілива.

І була я ніби вишня самотня.

І залишилася тільки рана лише глибока.

Сукня нова я зшила, сукня біла.

І була я в сукні дурна і смілива.

І була я ніби вишня самотня.

І залишилася тільки рана лише глибока.