The Path to Talmor -

Dusk falls across the field

The last shreds of scarlet fade away

Cold mist closes in

And Morhold is cloaked in velvet gray

For a moment

The world seems to be at peace

The breeze through the valley

Brings us sweet release

But silence never lingers long in times of war

With open eyes and bated breath

We anticipate the roar

And over the rush of the River of Runes

The wise one’s return is heralded

By the sound of thundering hooves

Thallion:

We ride at dawn!

Upon mighty steeds, our promise we’ll keep!

We’ve known all along

Our cause is righteous

We’ll fight until the last hope is gone

We charge southward

As the day’s first glow illuminates the sky

The stillness of the morning

Shattered by our battle cry

On to Talmor

For a preemptive attack

Fate hangs in the balance

We’ll take the fortress back

But behold, awaiting us

Hidden in the haze, just across the plain

Charging with fury and two thousand swords

Delnen, the traitor thane

One last fight

The Earth shakes as forces meet

Might makes right

We’ll never admit defeat

Ambold:

We must not let this one chance slip away

I swear on my life

Delnen’s treachery will end this very day!

The valley echoes with the din of pain

The river runs red with the blood of the slain

One by one, the dishonored fall

We search for the thane, the cause of it all

The traitor flees, pursued through his ranks

Until his back is pinned upon the river bank

Thallion:

Delnen has one final chance!

Crush the amulet and break his trance!

With the spell broken and nowhere to run

He must face the truth

Delnen:

By the gods, what have I done?

We ride at dawn

Upon mighty steeds, our promise we’ll keep

Our passion is strong

Even in the wake of betrayal

We must battle on

Delnen:

You know what you must do

Ambold:

So much is lost because of you

Delnen:

I deserve to die

Ambold:

May the gods be more merciful than I…

Delnen:

I let my brethren die

Crushed beneath the hordes of Mortulae

Just to save my name

Now I beg of you in all my shame

Take my blade from me

Strike me down, then take your kin and flee

Turn and walk away

Live to fight again another day

Ambold:

Tears will fill your eyes

When you see the world through mine…

Ambold:

No!

You will not escape this way

You’ll live with your guilt for the rest of your days

You can never atone for your crimesYour punishment shall be to live on and

fight on our side

Dusk falls across the field

The last shreds of scarlet fade away

The river rushes on

As the sun sets on another day

We’ll rest while we can

Despite our grief, we must advance

With our forces together

We just might have a chance

The quiet mourning on the battlefield

Must be abandoned long before our wounds have healed

For silence never lingers long in times of war

And on the morn, we’ll charge ahead

Along the path to Talmor

We ride at dawn

Upon mighty steeds, our promise we’ll keep

We’ve known all along

Our cause is righteous

We’ll fight until the last hope is gone

На поле падають сутінки

Зникають останні шматочки червоного кольору

Холодний туман закривається

А Морхольд закутий оксамитово-сірим

На хвилинку

У світі, здається, мир

Вітер по долині

Приносить нам солодкий випуск

Але мовчання ніколи не затримується в часи війни

З відкритими очима та затамованим подихом

Ми передбачаємо гуркіт

І над потоком Річки Рун

Провіщається повернення мудрого

За звуком гуркоту копит

Талліон:

Ми їдемо на світанку!

На могутніх конях, нашу обіцянку ми виконаємо!

Ми все знали

Наша справа праведна

Ми будемо боротися, поки не зникне остання надія

Ми наступаємо на південь

Як перший день сяйва освітлює небо

Ранкова тиша

Розбитий нашим бойовим кличем

До Талмора

Для попереджувальної атаки

Доля висить на волосині

Ми повернемо фортецю

Але ось, чекає на нас

Схований у серпанку, просто через рівнину

Атака з люттю і дві тисячі мечів

Делнен, зрадник тане

Останній бій

Земля тремтить, коли сили зустрічаються

Може виправдовує

Ми ніколи не визнаємо поразку

Ambold:

Ми не повинні дозволити цьому єдиному шансу втрачено

Я клянуся своїм життям

Зрада Делнена закінчиться саме цього дня!

Долина відлунює гомін болю

Річка червоніє від крові вбитих

Одне за одним, знеславлені падіння

Ми шукаємо тан, причину усього

Зрадник тікає, переслідуваний через свої ряди

Поки його спина не притиснута до берега річки

Талліон:

У Делена є останній шанс!

Розімніть амулет і вирвіть його транс!

З розбитим заклинанням і нікуди втікати

Він повинен дивитися правді в очі

Delnen:

Кляну боги, що я зробив?

Ми їдемо на світанку

На могутніх конях, нашу обіцянку ми виконаємо

Наша пристрасть сильна

Навіть після зради

Ми повинні боротися

Delnen:

Ви знаєте, що потрібно робити

Ambold:

Через вас так багато втрачено

Delnen:

Я заслуговую на смерть

Ambold:

Нехай боги будуть милосерднішими за мене…

Delnen:

Я дозволив своїм братам померти

Розгромлений під ордами Мортула

Просто щоб зберегти моє ім’я

Тепер я благаю тебе з усім своїм соромом

Заберіть у мене мій лезо

Вдаріть мене, а потім візьміть своїх родичів і втікайте

Повернись та йди геть

Живіть, щоб знову битися в інший день

Ambold:

Сльози наповнять твої очі

Коли ти бачиш світ крізь мій…

Ambold:

Ні!

Таким шляхом не втечеш

Ви будете жити зі своєю провиною до кінця своїх днів

Ви ніколи не зможете спокутувати свої злочини. Ваше покарання — жити на і

битися на нашому боці

На поле падають сутінки

Зникають останні шматочки червоного кольору

Річка мчить далі

Як сонце заходить в інший день

Ми відпочинемо, поки зможемо

Незважаючи на наше горе, ми повинні рухатися вперед

З нашими силами разом

У нас просто може бути шанс

Тихий траур на полі бою

Треба покинути задовго до того, як наші рани загоїться

Бо мовчання ніколи не затягується під час війни

А вранці ми зарядимо наперед

На шляху до Талмора

Ми їдемо на світанку

На могутніх конях, нашу обіцянку ми виконаємо

Ми все знали

Наша справа праведна

Ми будемо боротися, поки не зникне остання надія