Кукла - Тамара Миансарова

Часто дотемна я брожу одна

Всё грущу и всё думаю

В шутку или нет — ты назвал меня

В первый день встречи куклою

Мне и больно, и обидно,

Но не понимаешь, видно

Ты этой грусти моей.

Сердце мне стучит — повстречала ты

Не любовь, а беду свою

Хочет он, чтоб ты для него была

Не любимой, а куклою

Он любить тебя не станет,

Как других, тебя обманет

О, ты не верь, ты не верь.

Нет, и снова — нет тебе скажу я в ответ,

Синеглазою куклою не буду я для тебя, не кукла я.

Не ищи со мной понапрасну встреч —

О тебе я не думаю,

Ты назвал меня не своей мечтой,

Не любовью, а куклою.

Ты захлопнул к счастью дверцу,

Ранил словом куклу в сердце —

Нет, я не в силах простить.

Нет, и снова — нет тебе скажу я в ответ,

Синеглазою куклою не буду я для тебя, не кукла я.

Ни к чему теперь, может быть, грустить

Только я тебя не могу простить.

Ни к чему теперь, может быть, грустить

Только я тебя не могу простить.

Ни к чему теперь, может быть, грустить

Только я тебя не могу простить.

Ни к чему теперь, может быть, грустить

Только я тебя не могу простить.

Часто дотемна я брожу одна

Все сумую і все думаю

Жарт чи ні—ти назвав мене

У перший день зустрічі лялькою

Мені і хворо, і прикро,

Але не розумієш, видно

Ти цього суму мого.

Серце мені стукає — зустріла ти

Не любов, а біду свою

Хоче він, щоб ти для нього була

Не улюбленою, а лялькою

Він любити тебе не стане,

Як інших, тебе обдурить

О, ти не вір, ти не вір.

Ні, і знову — ні тобі скажу я відповідь,

Синьоокою лялькою не буду я для тебе, не лялька я.

Не шукай зі мною марно зустрічей

Про тебе я не думаю,

Ти назвав мене не своєю мрією,

Не любов'ю, а лялькою.

Ти зачинив на щастя дверцята,

Поранив словом ляльку в серце —

Ні, я не в силах пробачити.

Ні, і знову — ні тобі скажу я відповідь,

Синьоокою лялькою не буду я для тебе, не лялька я.

Ні до чого тепер, можливо, сумувати

Тільки я не можу вибачити.

Ні до чого тепер, можливо, сумувати

Тільки я не можу вибачити.

Ні до чого тепер, можливо, сумувати

Тільки я не можу вибачити.

Ні до чого тепер, можливо, сумувати

Тільки я не можу вибачити.