3 a.m. - Tabitha's Secret

She says it’s cold outside, and she hands me my raincoat

She’s always worried about things like that.

She says it’s all gonna end, and it might as well be my fault

And she only sleeps when it’s raining,

And she screams, and her voice is straining,

She says baby,

It’s 3AM I must be lonely,

When she says baby,

Well I can’t help but be scared of it all sometimes,

Says the rains gonna wash away I believe it.

She’s got a little bit of something, God it’s better than nothing

And in her color portrait world she believes that she’s got it all

She swears the moon don’t hang as quite as high as it used to.

And she only sleeps when it’s raining,

And she screams, and her voice is straining,

She says baby,

It’s 3AM I must be lonely,

When she says baby,

Well I can’t help but be scared of it all sometimes,

Says the rains gonna wash away I believe it.

She believes that life is made up of all that you’re used to

And the clock on the wall, has been stuck at three for days

She thinks that happiness is a mat that sits on her doorway

And outside, it’s stopped raining.

She says baby,

It’s 3AM I must be lonely,

When she says baby,

Well I can’t help but be scared of it all sometimes,

Says the rains gonna wash away I believe it.

It’s 3AM I must be lonely,

When she says baby,

Well I can’t help but be scared of it all sometimes,

Says the rains gonna wash away I believe it

Вона каже, що надворі холодно, і дає мені мій плащ

Вона завжди хвилюється через подібні речі.

Вона каже, що це все закінчиться, і це також може бути мою виною

І вона спить тільки коли йде дощ,

І вона кричить, і її голос напругий,

Вона каже дитино,

Зараз 3 години ночі, я мабуть самотній,

Коли вона каже дитино,

Ну, я інколи не можу не боюся всього це інколи,

Каже, що дощі змиють, я в це вірю.

У неї щось є, Боже, це краще, ніж нічого

І в своєму кольоровому портретному світі вона вірить, що має все

Вона клянеться, що місяць не висить так високо, як раніше.

І вона спить тільки коли йде дощ,

І вона кричить, і її голос напругий,

Вона каже дитино,

Зараз 3 години ночі, я мабуть самотній,

Коли вона каже дитино,

Ну, я інколи не можу не боюся всього це інколи,

Каже, що дощі змиють, я в це вірю.

Вона вірить, що життя складається з усього, до чого ви звикли

А годинник на стіні застряг у три дні

Вона вважає, що щастя — це килимок, який сидить на  її дверях

А надворі перестав дощ.

Вона каже дитино,

Зараз 3 години ночі, я мабуть самотній,

Коли вона каже дитино,

Ну, я інколи не можу не боюся всього це інколи,

Каже, що дощі змиють, я в це вірю.

Зараз 3 години ночі, я мабуть самотній,

Коли вона каже дитино,

Ну, я інколи не можу не боюся всього це інколи,

Каже, що дощі змиють, я в це вірю