Monolith of the Soul - Sympuls-E

A quiet night detonated over the city

And life fades in the windows

Photons of light break through the path that disappears

A deceitful glint flashed in the eyes of passers-by

This city is covered with severe veil

So when will this madness end?

The nerves are cut with savage groans

The shroud hangs above the eyes

Cries of the Heart will turn into faint stars

And silence will remain forever on the face

Now you can’t wake up under the cloud

Mind soared over the abyss of soul

Infinity flashes and your own beacon puts out its dim light

I paved a route to the stars

And rushed with the speed of light

I erected the eternal monolith

Devouring all the dark

The way to heaven is closed for our souls

And they’ll be buried under the ground

But the stars will live forever

While the haze is covering us

Internal pain cuts my flesh

Scatters me with the earthly ashes

Над містом вибухнула тиха ніч

І життя згасає у вікнах

Фотони світла пробивають шлях, який зникає

В очах перехожих спалахнув оманливий блиск

Це місто вкрите суворою пеленою

Тож коли це божевілля закінчиться?

Нерви ріжуться дикими стогонами

Над очима висить саван

Крики серця перетворяться на тьмяні зірочки

І тиша назавжди залишиться на обличчі

Тепер ви не можете прокинутися під хмарою

Розум злетів над прірвою душі

Нескінченність блимає, а ваш власний маяк гасить тьмяне світло

Я проклав шлях до зір

І помчав зі швидкістю світла

Я поставив вічний моноліт

Пожираючи всю темряву

Шлях до неба закритий для наших душ

І вони будуть поховані під землею

Але зірки будуть жити вічно

Поки серпан накриває нас

Внутрішній біль ріже мою плоть

Розвіює мене земним попелом