The Waking Hour - Symphorce

The time has come, the sun has set

We’re lost where colors are turning black

As we move further down the line

You stabbed me in the back!

You mislead your pride with the turning of the tide

At the walking hour, on just the other day

I told myself this would go away

At the walking hour, I’ve wasted so much time

I’m wide awake with only one face in my mind

The broken words we tried to say

Our memories, a silent blade

Lost in confusion before it’s began

We’re wounded, blind and afraid

Every time your lips speak words

Both a blessing and a curse

Час настав, сонце зайшло

Ми загубилися там, де кольори стають чорними

У міру того, як ми просуваємося далі

Ти вдарив мені ножа в спину!

Ви вводите свою гордість в оману переломом ситуації

У годину прогулянки, днями

Я сказав собі, що це зникне

У годину прогулянок я втратив так багато часу

Я прокинувся, і в голові лише одне обличчя

Розбиті слова, які ми намагалися вимовити

Наші спогади, тихе лезо

Загублений у розгубленості ще до початку

Ми поранені, сліпі й налякані

Кожен раз, коли твої губи говорять слова

І благословення, і прокляття