Orpheus - Symphonia

We reden often and find ywrite, as clerkes don us to wite

The lays that ben of harping ben yfounde of ferly thing

She was in virginity and untouchable:

A fruit with sweetness and darkness

Headlong flaming, throught the twilight I fall

Being no one’s sleep under so many eyelids

«A sudden mad desire surprised and sized

Fault to be forgiven, might Hell forgive!»

Suddenly the god stopped her, with anguish in his cry

Uttered the words: «He has turned 'round»

But far off, darkly before the bright

«What ruin hath thy passion wrought

The unpitying fates are recalling me

Dark sleep closes my swimming eyes»

But far off, darkly before the bright

«What ruin hath thy passion wrought

The unpitying fates recall me

Dark sleep closes my swimming eyes»

But far off, darkly before the bright;

«What ruin hath thy passion wrought

The unpitying fates are recalling me

Dark sleep closes my swimming eyes

And now, farewell:

Girt with enormous night, I am borne away

Outstretching towards thee — O thine no more

This helpless hands»

Ми часто переробляємо й знаходимо ywrite, оскільки службовці роблять нас білими

Вказує, що ben of harping ben yfounde of ferly thing

Вона була незайманою і недоторканною:

Фрукт із солодкістю та темрявою

Стрімголов палаючи, крізь сутінки я падаю

Будучи нічим не спати під такою кількістю повік

«Раптове божевільне бажання здивувало і обмірило

Провину треба пробачити, може пекло пробачить!»

Раптом бог зупинив її з жахливим криком

Вимовив слова: «Він обернувся»

Але далеко, темно перед світлим

«Яку руїну завдала твоя пристрасть

Немилосердні долі кличуть мене

Темний сон закриває мої очі, що пливуть»

Але далеко, темно перед світлим

«Яку руїну завдала твоя пристрасть

Немилосердні долі згадують мене

Темний сон закриває мої очі, що пливуть»

Але далеко, темно перед світлим;

«Яку руїну завдала твоя пристрасть

Немилосердні долі кличуть мене

Темний сон закриває мої очі, що плавають

А тепер прощання:

Одягнений величезною ніччю, мене несуть

Простягнувшись до тебе — більше не твій

Ці безпорадні руки»