Bizet: Vous ne priez pas, WD 94 - Sylvia McNair, Roger Vignoles, Жорж Бизе

Mon bien-aimé, dans mes douleurs

Je viens de la cité des pleurs

Pour vous demander des prières

Vous me disiez, penché vers moi:

«Si je vis, je prierai pour toi.

«Voilà vos paroles dernières

Hélas!

hélas!

Depuis que j’ai quitté vos bras

Jamais je n’entends vos prières

Hélas!

hélas!

J'écoute, et vous ne priez pas!

Combien nos doux ravissements

Ami, me coûtent de tourments

Au fond de ces tristes demeures!

Les jours n’ont ni soir ni matin;

Et l’aiguille y tourne sans fin

Sans fin, sur un cadran sans heures:

Hélas!

hélas!

Vers vous, ami, levant les bras

J’attends en vain dans ces demeures!

Hélas!

hélas!

J’attends, et vous ne priez pas!

«Puisse au Lido ton âme errer, «Disiez-vous, «pour me voir pleurer!

«Elle s’envola sans alarme

Ami, sur mon froid monument

L’eau du ciel tomba tristement

Mais de vos yeux, pas une larme

Hélas!

hélas!

Ce Dieu qui me vit dans vos bras

Que votre douleur le désarme!

Moi seule, hélas!

Je pleure, et vous ne priez pas

Quand mon crime fut consommé

Un seul regret eût désarmé

Ce Dieu qui me fut si terrible

Deux fois, prête à me repentir

De la mort qui vint m’avertir

Je sentis l’haleine invisible

Hélas!

hélas!

Vous étiez heureux dans mes bras

Me repentir fut impossible

Hélas!

hélas!

Je souffre, et vous ne priez pas

Souvenez-vous de la Brenta

Où la gondole s’arrêta

Pour ne repartir qu'à l’aurore;

De l’arbre qui nous a cachés

Des gazons… qui sont penchés

Quand vous m’avez dit: «Je t’adore.

«Hélas!

hélas!

La mort m’y surprit dans vos bras

Sous vos baisers tremblante encore

Hélas!

hélas!

Je brûle, et vous ne priez pas

Rendez-les-moi, ces frais jasmins

Où, sur un lit fait par vos mains

Ma tête en feu s’est reposée

Rendez-moi ce lilas en fleurs

Qui, sur nous secouant ses pleurs

Rafraîchit ma bouche embrasée

Hélas!

hélas!

Venez m’y porter dans vos bras

Pour que j’y boive la rosée

Hélas!

hélas!

J’ai soif, et vous ne priez pas

Dans votre gondole, à son tour

Une autre vous parle d’amour;

Mon portrait devait lui déplaire

Dans les flots son dépit jaloux

A jeté ce doux gage, et vous

Ami, vous l’avez laissé faire

Hélas!

hélas!

Pourquoi vers vous tendre les bras?

Non, je dois souffrir et me taire

Hélas!

hélas!

C’en est fait, vous ne prîrez pas

Adieu !

je ne reviendrai plus

Vous lasser de cris superflus

Puisqu'à vos yeux une autre est belle

Ah !

que ses baisers vous soient doux!

Je suis morte, et souffre pour vous!

Heureux d’aimer, vivez pour elle

Hélas!

hélas!

Pensez quelquefois dans ses bras

A l’abime où Dieu me rappelle

Hélas!

hélas!

J’y descends, ne m’y suivez pas!

Коханий, у моїх болях

Я родом із міста сліз

Щоб просити вас про молитви

Ти сказав мені, нахилившись до мене:

«Якщо я буду жити, я буду молитися за вас.

«Ось твої останні слова

На жаль!

На жаль!

Відколи я залишив твої руки

Я ніколи не чую твоїх молитов

На жаль!

На жаль!

Я слухаю, а ти не молись!

Як наші солодкі насолоди

Друже, коштуй мені мук

Глибоко в цих сумних особняках!

Дні не мають ні вечора, ні ранку;

І голка там крутиться без кінця

Нескінченно, на циферблаті без годин:

На жаль!

На жаль!

Назустріч тобі, друже, піднявши руки

Марно чекаю в цих особняках!

На жаль!

На жаль!

Я чекаю, а ти не молись!

«Нехай твоя душа блукає до Лідо, — ти сказав, — щоб побачити, як я плачу!

«Вона відлетіла без тривоги

Друже, на моєму холодному пам'ятнику

Сумно впала вода з неба

Але з твоїх очей ні сльози

На жаль!

На жаль!

Цей Бог, який побачив мене в твоїх обіймах

Нехай твій біль обеззброїть його!

Я одна, на жаль!

Я плачу, а ти не молишся

Коли мій злочин був доведений до кінця

Один-єдиний жаль роззброїв би

Цей Бог, який був для мене таким жахливим

Двічі готовий покаятися

Про смерть, яка прийшла попередити мене

Я відчув невидимий подих

На жаль!

На жаль!

Ти був щасливий в моїх обіймах

Покаяння було неможливим

На жаль!

На жаль!

Я страждаю, а ти не молишся

Згадайте Бренту

Де зупинилася гондола

Виходити тільки на світанку;

З дерева, яке нас сховало

Газони... нахилені

Коли ти сказав мені: «Я тебе обожнюю.

«На жаль!

На жаль!

Смерть здивувала мене там, у твоїх обіймах

Під твоїми все ще тремтячими поцілунками

На жаль!

На жаль!

Я горю, а ти не молишся

Поверніть їх мені, ці свіжі жасмини

Де на ліжку, зробленому своїми руками

Моя палаюча голова відпочила

Поверніть мені той квітучий бузок

Хто на нас стряхує свої сльози

Освіжи мій палаючий рот

На жаль!

На жаль!

Прийди, неси мене на руках

Щоб я пила росу

На жаль!

На жаль!

Я спраглий, а ти не молишся

У свою гондолу, по черзі

Інший говорить тобі про любов;

Мій портрет, мабуть, не сподобався йому

У хвилях його ревнива злоба

Кинув цей солодкий жетон, і ти

Друже, ти дозволив йому

На жаль!

На жаль!

Чому звертатися до вас?

Ні, я мушу страждати і мовчати

На жаль!

На жаль!

Зроблено, не будеш молитися

До побачення!

Я не повернуся

Втомитися від зайвих криків

Так як в твоїх очах інша красива

Ах!

Нехай його поцілунки будуть солодкими для вас!

Я мертвий і страждаю за тебе!

Щасливий кохати, живи для неї

На жаль!

На жаль!

Думай іноді в його обіймах

До прірви, куди мене кличе Бог

На жаль!

На жаль!

Я йду туди, не йдіть за мною туди!