London Drunk - Swingin Utters

I’m burning in this pit I dug myself in an hour ago

And up around the corner lies that bastard pub’s front door

And in my many changing moods and on similar days

I’ve cursed and spat mercilessly at the foot of her firkin

Grace chaos comes inevitably, like a monarch dressed in rags

Grinning like a maniac and splashing cider in my face

I’m going back to San Francisco to be finally at ease

As I’ve reached the heralded last rung and become a part-time London drunk

The Bristol Boys are lunatics but madness has its virtue

They all smash their pints and feign legless fights

Because it’s what they’re fucking used to

One autumn night in Birmingham after the band had played

We piled into that filthy van and got out of that place

By half a mile or half a minute I was a sunken, bloated slag

I puked up on the floorboards, my fucking jacket and pant-leg

Я горю в цій ямі, яку викопав годину тому

А вгорі за рогом лежать вхідні двері цього сволочього пабу

І в мої численні мінливі настрої та в схожі дні

Я проклинав і нещадно плював у ногу її фіркину

Благодатний хаос настає неминуче, як монарх, одягнений у лахміття

Посміхаючись, як маніяк, і бризкаючи сидр в моє обличчя

Я повертаюся до Сан-Франциско нарешті заспокоїтись

Оскільки я досяг заявленої останньої сходинки й став лондонським п’яним неповний робочий день

Bristol Boys — божевільні, але божевілля має свою перевагу

Усі вони розбивають свої пінти й удають безногі бійки

Тому що це те, до чого вони, блядь, звикли

Одного осіннього вечора в Бірмінгемі після гри гурту

Ми засіли в цей брудний фургон і вийшли звідти

За півмилі чи півхвилини я був затонулим, роздутим шлаком

Я блюкнув на дошки підлоги, свою прокляту куртку та штанину