Loin du cœur - Swift Guad

Il est l’heure de partir, encore une fois ce cœur serré

Car la liberté me donne l’impression d'être incarcéré

L’un d’entre nous doit fuir, les sentiments sont altérés

On sent qu’on n’a plus rien à se dire, que ça sert à rien de déblatérer

Adieu, dernière effusion sur le quai de la gare

Nos yeux aux bords des larmes, putain ça fait de la peine à voir

Comment j’en suis arrivé là?

Je ne sais pas, je ne veux pas l’savoir

Dans mon cas il y a pas d’issue, y’a pas non plus d'échappatoire

Loin des yeux, loin du cœur, un jour tu partiras

J’ai toujours eu peur de ce moment évité par miracle

Un changement d’humeur, entre nous un sale climat

S'éloigner parce que ça sent la fin, je me dis que c’est pas si mal

Ça faisait des mois qu’on tournait en rond

Tu disais même qu’on s’marchait dessus

L’amour sans la passion, c’est sûr qu’un de ces quatre on en sera déçu

On a fait les chose à fond, on avait le vice et la vertu

L’amour et l’eau fraîche ne servent à rien si on a pas d’air pur

Les étoiles: on les voit briller, les étapes: on les a grillées

Souvent on sait qu’on devrait pas mais des fois on est attirés

Je t’ai aimé, je t’ai admiré, j’savais qu’un jour tu partirais

Mais je ne savais pas que toutes les séquelles chez moi se compteraient par

milliers

Loin des yeux, loin du cœur

Peut-être qu’un jour tu reviendras

Quelqu’un à la hauteur pour toi, de nos jours ça devient rare

L’absence du bonheur, la solitude qui broie du noir

Le fait qu’on s’est usé à petit feu, ça je n’ai pas su l’voir

Alors je bois du sky, pour t’oublier comme la plupart

Sur le quai de la gare je t’ai dit au revoir et non pas à plus tard

A présent c’est l’heure, c’est décidé on se sépare

Je ne sais pas ce qui va se passer, je sais que dehors il pleut des larmes

Пора йти, знову це напружене серце

Бо свобода змушує мене відчувати, що я ув’язнений

Хтось із нас мусить тікати, почуття змінюються

Ми відчуваємо, що нам більше нема що сказати один одному, що марно розмовляти

Прощай, останній вилив на перон вокзалу

Наші очі на межі сліз, блін, це важко побачити

Як я сюди потрапив?

Я не знаю, я не хочу знати

У моєму випадку немає виходу, нема й порятунку

З очей, з розуму, одного дня тебе не буде

Я завжди боявся цього дивом відвернутого моменту

Зміна настрою, між нами поганий клімат

Іди геть, бо здається, що це кінець, я кажу собі, що це не так вже й погано

Ми ходили по колу місяцями

Ти навіть сказав, що ми йшли один на одного

Любіть без пристрасті, напевно, один з цих чотирьох буде розчарований

Ми все це зробили, у нас були порок і чеснота

Любов і свіжа вода марні, якщо у вас немає чистого повітря

Зірки: ми бачимо, як вони сяють, кроки: ми їх спалили

Часто ми знаємо, що не повинні, але іноді нас приваблює

Я любив тебе, я захоплювався тобою, я знав, що колись ти підеш

Але я не знав, що всі наслідки в мені будуть враховані

тисячі

З очей геть з серця геть

Можливо, колись ти повернешся

Хтось за вас, сьогодні це стає рідкістю

Відсутність щастя, тяжка самотність

Те, що ми повільно зношувалися, я цього не бачив

Тому я п'ю небо, щоб забути тебе, як більшість

На пероні вокзалу я з тобою попрощався і не побачусь

Тепер настав час, ми вирішили розлучитися

Я не знаю, що буде, я знаю, що надворі дощ сльози