Le tourbillon - Swift Guad, Al'Tarba, Dooz Kawa

— Le balancement du rocking-chair nous convie au plaisir d’la chair…

— Et cette chanson?

— Ça commence à être au point

— Oui, c’est vrai, hein, Albert?

On y va?

Ma vie, c’tait souvent l’ouragan qu’avait un prénom féminin

Qui t’arrache, toi, de la maison, tu sais quel signe j’te fais d’la main

J’ai pas dit femme fontaine, jamais, lorsque la peine guidait mes paroles

On laisse tous une femme qu’on aimait pour une trentaine qu’on n’aimait pas

Et puis nique sa mère, t’sais quoi, c’est quand même pas la faute de c’monde

Si ta copine n’est qu’une tente Quechua qui se déplie en deux secondes

Tu cours toujours après les chieuses, ça veut bien dire qu’elles courent aussi

Puisque la poursuite amoureuse n’est qu’un marathon affectif

J’ai pas peur que les féministes au concert m'égorgent pour mes paroles

Parc’qu’déjà, pour v’nir, bah faudrait qu’elles apprennent à garer les bagnoles

J’suis pas vicieux, c’est le hip-hop qu’a fait un autre moi de moi

J’sers qu'à faire glisser les culottes car j’cherche à m’humecter les doigts

Ça pourrait trop briser tes rêves à trop t’approcher des vauriens

Mais si tu sais que t’as tes règles, bah nage pas avec les requins

Soi-disant ton amant t’aime, j’regarde saigner ton âme en peine

En tous cas, moi, j’sais qu’j'écoute plus les fables des femmes fontaines

Des fois, j’me dis qu’le temps nous est compté

C’est dans ce tourbillon que j’vais tomber

Mais si le feu qui m'éclaire est celui qui me brûle

J’avance tout seul en enfer pendant qu’l’horizon recule

Ces moments partagés, qu’est-c'que c'était bon

Je crois qu’le soleil a perdu ses rayons

La vie, c’est un manège qui nous mène tous au naufrage

Mon ange dans mon ménage, y’a de la neige et d’l’orage

J’essaie d'écrire entre les lignes, un cœur entre elle et lui

Sachant qu'à trop les lire, on connaîtra l’ennui, qu'à nos montres

Il est l’heure, oui, je crains d'être allé loin, j’ai rencontré la nuit

Pour te montrer la lune et mes lettres l’allument

La rue m’a dit: «N'aie pas le seum, qu’on se déteste ou que l’on s’aime

Car on ne récolte jamais que les sentiments que l’on sème»

Mais l’amour tue, mec, on le sait, mon amertume est colossale

Les «te quiero, mi corazón» et le poids des regrets me collent au sol

Le thème est un «je t’aime» éteint, y’a longtemps

Qui revient comme un vieux refrain, je l’entends

Le temps passé te manque et si tu mens

Tu diras qu’avant c'était mieux, je sais, t’as mal et c’est humain

Mais bien des gars des cités mentent, où sont tes meufs?

Reprends tes centimes et tes centimètres, essuie tes mains

La rue m’en soit témoin: si t’aimes, ici, t’es mort;

as-tu le sentiment

Qu’on s’est aimé?

Nos vies, c’est pas du septième art

Des fois, j’me dis qu’le temps nous est compté

C’est dans ce tourbillon que j’vais tomber

Mais si le feu qui m'éclaire est celui qui me brûle

J’avance tout seul en enfer pendant qu’l’horizon recule

Ces moments partagés, qu’est-c'que c'était bon

Je crois qu’le soleil a perdu ses rayons

La vie, c’est un manège qui nous mène tous au naufrage

Mon ange dans mon ménage, y’a de la neige et d’l’orage

J’croyais qu’c'était la fin, c'était juste l'épitaphe

Emporté par la foule comme dans une chanson d’Edith Piaf

Aujourd’hui je pars, demain j’reviens si tu l’veux

L’amour quelque part est un chemin sinueux

T’as vu qu’mon cœur était fermé alors t’as forcé la porte

Elle m’en a fait baver salement, elle m’a fait morfler, la conne

Après avoir touché le fond, j’reprends du poids, j’ai la forme

J’ai arrêté d’jouer le con, la prochaine fois, c’est la bonne

J’suis emporté par mes souvenirs, c’est ça dès qu’j’pense à elle

Elle était pure alors j’l’ai dans la peau, j’l’ai dans la veine

Qu’on finirait par s'éviter, mais qu’est-c'que j’en savais?

On s’fait du mal, on s’fait pitié, j’me l’répète sans arrêt

La rue m’a vu vaciller, il faut qu’t'écoutes ma peine

La belle n’est plus maquillée, il faut qu’je coupe la scène

J’ai b’soin d’un café chaud, j’attends qu’elle r’pousse la zeb

J’mélange les phases, les mots, j’suis avec Dooz / Kacem

On s’est connu, on s’est reconnu

On s’est perdu d’vue, on s’est r’perdu d’vue

On s’est retrouvé, on s’est réchauffé

Puis on s’est séparé

Des fois, j’me dis qu’le temps nous est compté

C’est dans ce tourbillon que j’vais tomber

Mais si le feu qui m'éclaire est celui qui me brûle

J’avance tout seul en enfer pendant qu’l’horizon recule

Ces moments partagés, qu’est-c'que c'était bon

Je crois qu’le soleil a perdu ses rayons

La vie, c’est un manège qui nous mène tous au naufrage

Mon ange dans mon ménage, y’a de la neige et d’l’orage

— Погойдування крісла-гойдалки запрошує нас до насолоди плоті...

— А ця пісня?

— Починає переходити до суті

— Так, це правда, Альберте?

Ходімо?

Моє життя часто було ураганом, який мав жіноче ім’я

Хто тебе, ти, з хати, ти знаєш, який знак я тобі рукою даю

Я ніколи не говорив сквирт, коли біль керував моїми словами

Ми всі покинули жінку, яку любили на тридцять, яку не любили

А то нахрен його мамі, знаєте що, все одно не винен цей світ

Якщо ваша дівчина просто намет кечуа, який розкладається за дві секунди

Ви завжди переслідуєте сук, це означає, що вони теж переслідують

Так як гонитва за коханням - це лише емоційний марафон

Я не боюся, що феміністки на концерті переріжуть мені горло за мої тексти

Бо вже, щоб приїхати, ну, їм треба було б навчитися паркувати машини

Я не злобний, це хіп-хоп, який зробив зі мене інший я

Я звик лише тягнути трусики, бо намагаюся змочити пальці

Надто наблизитися до негідників може надто розбити ваші мрії

Але якщо ви знаєте, що у вас місячні, не купайтеся з акулами

Нібито твій коханий любить тебе, я спостерігаю, як твоя душа кровоточить від болю

У всякому разі, я знаю, що більше слухаю байки про бризкуючих жінок

Іноді я кажу собі, що час для нас рахується

Саме в цей вихор я впаду

Але якщо вогонь, що запалює мене, то і спалює мене

Я ходжу один у пеклі, поки горизонт віддаляється

Ці моменти поділилися, як це було добре

Мені здається, сонце втратило свої промені

Життя – це карусель, яка потопає всіх нас

Мій ангел у моєму домі, там сніг і буря

Я намагаюся писати між рядків, серце між ним і нею

Знаючи, що читати їх занадто багато, ми пізнаємо нудьгу, що до наших годинників

Пора, так, боюся, я далеко зайшов, я зустрів ніч

Щоб показати вам місяць і мої листи освітлюють його

Вулиця сказала мені: «Не хвилюйся, чи ми ненавидимо один одного, чи любимо один одного

Бо ти пожинаєш лише ті почуття, які посієш».

Але любов вбиває людину, ми знаємо, що моя гіркота колосальна

«te quiero, mi corazón» і тягар жалю прилипає до землі

Тема «Я люблю тебе» давно вимерла

Я чую це, як старий приспів

Ви упускаєте час і якщо брешете

Ти скажеш, що раніше було краще, я знаю, що тобі боляче, і це по-людськи

Та багато хлопців із маєтків бреше, де твої пташенята?

Заберіть свої центи й сантиметри, витріть руки

Вулиця будь мені свідком: якщо ти любиш, ось, ти мертвий;

ти відчуваєш

Що ми любили один одного?

Наше життя не сьоме мистецтво

Іноді я кажу собі, що час для нас рахується

Саме в цей вихор я впаду

Але якщо вогонь, що запалює мене, то і спалює мене

Я ходжу один у пеклі, поки горизонт віддаляється

Ці моменти поділилися, як це було добре

Мені здається, сонце втратило свої промені

Життя – це карусель, яка потопає всіх нас

Мій ангел у моєму домі, там сніг і буря

Я думав, що це кінець, це була просто епітафія

Захоплений натовпом, як у пісні Едіт Піаф

Сьогодні я їду, завтра повернуся, якщо хочеш

Любов десь – звивистий шлях

Ти побачив, що моє серце закрилося, тому ти силою вчинив двері

Вона змусила мене пускати слину, вона змусила мене, сука, сука

Після досягнення дна я набираю вагу, я в формі

Я перестав грати дурня, наступного разу буде правильний

Мене захоплюють спогади, це все, як тільки я думаю про неї

Вона була чиста, тож у мене вона в шкірі, у мене в жилі

Що ми в кінцевому підсумку уникаємо один одного, але що я знала?

Ми робимо один одному боляче, ми жаліємо один одного, я постійно повторюю це собі

Вулиця побачила, як я захитнувся, ти повинен прислухатися до мого болю

Красуня вже не вигримована, мені доводиться вирізати сцену

Мені потрібна гаряча кава, я чекаю, поки вона штовхне зеба

Я змішую фази, слова, я з Dooz / Kacem

Ми знали один одного, ми впізнали один одного

Ми втратили один одного з поля зору, ми знову втратили одне одного

Знайшли один одного, зігрілися

Потім ми розійшлися

Іноді я кажу собі, що час для нас рахується

Саме в цей вихор я впаду

Але якщо вогонь, що запалює мене, то і спалює мене

Я ходжу один у пеклі, поки горизонт віддаляється

Ці моменти поділилися, як це було добре

Мені здається, сонце втратило свої промені

Життя – це карусель, яка потопає всіх нас

Мій ангел у моєму домі, там сніг і буря