Вдовы - Светлана Питерская

Про себя, шепча молитвы под весенний грай

Пацанов своих девчонки провожали в рай.

И вчера еще с надеждой ждавшая письма,

Всё не знает, как поверить, что она вдова.

Всё не знает, как поверить, что она вдова

Продолжая спорить с богом, повторяешь нет,

А в руках как в сердце рана краповый берет.

Прячут молодые лица в черные платки

И глаза принять не могут скорбные холмы.

И глаза принять не могут скорбные холмы.

Ты потом расcкажешь сыну на его вопрос,

Как весной снег сединою голову занёс.

Ничего не зная, сладко дети дома спят,

А с небес отцы украдкой юные глядят.

А с небес отцы украдкой юные глядят

Про себя, шепча молитвы под весенний грай

Пацанов своих девчонки провожали в рай.

И вчера еще с надеждой ждавшая письма,

Всё не знает, как поверить, что она вдова.

Всё не знает, как поверить, что она вдова

Про себе, шепочучи молитви під весняний грай

Пацанов своїх дівчата проводжали в рай.

І вчора ще з надією чекала листи,

Все не знає, як повірити, що вона вдова.

Все не знає, як повірити, що вона вдова

Продовжуючи сперечатися з богом, повторюєш ні,

А в руках як у серці рана краповий берет.

Ховають молоді особи в чорні хустки

І очі прийняти не можуть скорботні пагорби.

І очі прийняти не можуть скорботні пагорби.

Ти потім розповість синові на його запитання,

Як навесні сніг сивиною голову заніс.

Нічого не знаю, солодко діти вдома сплять,

А з небес батьки крадькома юні дивляться.

А з небес батьки крадькома юні дивляться

Про себе, шепочучи молитви під весняний грай

Пацанов своїх дівчата проводжали в рай.

І вчора ще з надією чекала листи,

Все не знає, як повірити, що вона вдова.

Все не знає, як повірити, що вона вдова