Кто тебя выдумал - Сутра Подсолнуха

Мы входили в этот город — сильные, смелые

И стучали по камням каблуки сапог

В ужасе прятались старые, глупые

Выбегали радостно дети на порог.

Мне тебя жаль, кто тебя выдумал такую нелепую

Пусть костры из книг горят, за окном весна

Мне тебя жаль, кто тебя выдумал недалекую

Выходи же на порог, обними меня.

С неба улыбалось солнце — доброе, жаркое

Из витрин разбитое сыпалось стекло

Бабушки, дедушки — серые и скучные

Ахали и охали — им не повезло

Так победным маршем шли — вечные, бодрые

И счастливые светились миллионы глаз:

К нам толпой бежали дети — быстрые, мудрые

Желтыми тюльпанами осыпали нас

Ми входили в це місто — сильні, сміливі

І стукали по камінням підбори чобіт

Жахом ховалися старі, дурні

Вибігали радісно діти на поріг.

Мені тебе шкода, хто тебе вигадав таку безглузду

Нехай багаття з книг горять, за вікном весна

Мені тебе шкода, хто тебе вигадав недалеку

Виходь ж на поріг, обійми мене.

З неба посміхалося сонце — добре, спекотне

З вітрин розбите сипалося скло

Бабусі, дідусі — сірі та нудні

Ахали і охали — їм не пощастило

Так переможним маршем йшли — вічні, бадьорі

І щасливі світилися мільйони очей:

До нас натовпом бігли діти — швидкі, мудрі

Жовтими тюльпанами обсипали нас