Год Восходящего Солнца \ Вортекс - Superior.Cat.Proteus

Не тревожьте меня по никчемным вещам

Речь о деньгах, то тогда мы базарим

Я знаю что суки не стоят рубля

Посему я на них никогда не потрачусь

Юный парень покоряет город

Юный парень выбирает тон и никто другой не в праве

Массы обязует тебя к форме

Как же по другому глина станет идеалом

С течением дней я сжигаю мосты

Не жалею о людях горящих на них

Мудилы не плакали даже когда

Мой братан погибал от ударов судьбы

Сотни залпов по цели, бахнет всего один

На деле даже промах гарантирует очки

Это значит пробовать всегда имеет смысл

Сука, пробей себя в гугле если не можешь найти

Мы это свет, что темной ночью вас приводит

Тот самый свет, что провожает вас до дома

Мы это свет, что темной ночью вас приводит

Тот самый свет, что провожает вас до дома

Это год восходящего солнца

Мы уйдем, но потом мы вернемся

Всеотец направляет мой компас

Да, их слепит мое превосходство

Это год восходящего солнца

Мы уйдем, но потом мы вернемся

Всеотец направляет мой компас

Да, их слепит мое превосходство

132 я служу твоим благам

Хоть тут не всякий болеет за культ

Реальный всегда узнаваем реальным

Другие меня никогда не поймут

Всем кто против уготован лот — уёбок года

Лохи не довольны тем что я нашёл себя

Они не видят лиц в отражении зеркал

Вам мудилам нечего сказать мне, не так ли?

Закрой свой ебальник раз я говорю

Играю в игру и я знаю зачем

Эй парень скажи дашь ли схожий ответ?

Причудливы мы и причудливый мир

Светить надо ярко, софитам в эфир

Осколки ошибок, но я заслужил

Триумфы постигнув как таинство силы

Я помню про корни, я помню о дне

И я зацвету так что солнца не хватит меня кормить!

Это год восходящего солнца

Мы уйдем, но потом мы вернемся

Всеотец направляет мой компас

Да, их слепит мое превосходство

Это год восходящего солнца

Мы уйдем, но потом мы вернемся

Всеотец направляет мой компас

Да, их слепит мое превосходство

«Пусть исполнится то, что задумано.

Пусть они поверят.

И пусть посмеются над своими страстями;

Ведь то, что они называют страстью,

На самом деле не душевная энергия,

А лишь трение между душой и внешним миром.

А главное, пусть поверят в себя

И станут беспомощными, как дети,

Потому что слабость велика, а сила ничтожна…

Когда человек родится, он слаб и гибок,

Когда умирает, он крепок и черств.

Когда дерево растет, оно нежно и гибко,

А когда оно сухо и жестко, оно умирает.

Черствость и сила спутники смерти,

Гибкость и слабость выражают свежесть бытия.

Поэтому что отвердело, то не победит»

Не турбуйте мене з нікчемних речей

Мова про гроші, то тоді ми базаримо

Я знаю що суки не коштують рубля

Тому я на них ніколи не витрачуся

Юний хлопець підкорює місто

Юний хлопець вибирає тон і ніхто інший не в праві

Маси зобов'язує тебе до форми

Як по іншому глина стане ідеалом

З протягом днів я спалюю мости

Не шкодую про людей горящих на них

Мудили не плакали навіть коли

Мій братан гинув від ударів долі

Сотні залпів за мети, бахне лише один

Насправді навіть промах гарантує окуляри

Це означає пробувати завжди має сенс

Сука, пробий себе в угле якщо не можеш знайти

Ми це світло, що темної ночі вас наводить

Те саме світло, що проводжає вас додому

Ми це світло, що темної ночі вас наводить

Те саме світло, що проводжає вас додому

Це рік сонця, що сходить

Ми підемо, але потім ми повернемося

Всебатько спрямовує мій компас

Так, їх сліпить моя перевага

Це рік сонця, що сходить

Ми підемо, але потім ми повернемося

Всебатько спрямовує мій компас

Так, їх сліпить моя перевага

132 я служу твоїм благам

Хоч тут не всякий вболіває за культ

Реальний завжди пізнаваний реальним

Інші мене ніколи не зрозуміють

Усім хто проти уготований лот — убік року

Лохи незадоволені тим, що я знайшов себе

Вони не бачать осіб у відображенні дзеркал

Вам мудилам нічого сказати мені, чи не так?

Закрий свій ебальник якраз я говорю

Граю в гру і знаю навіщо

Ей хлопець скажи даси чи подібну відповідь?

Вигадливі ми і химерний світ

Світити треба яскраво, софітам у ефір

Уламки помилок, але я заслужив

Тріумфи осягнувши як таїнство сили

Я пам'ятаю про коріння, я пам'ятаю про день

І я зацвіту так що сонця не вистачить мене годувати!

Це рік сонця, що сходить

Ми підемо, але потім ми повернемося

Всебатько спрямовує мій компас

Так, їх сліпить моя перевага

Це рік сонця, що сходить

Ми підемо, але потім ми повернемося

Всебатько спрямовує мій компас

Так, їх сліпить моя перевага

«Нехай здійсниться те, що задумано.

Хай вони повірять.

І нехай посміються над своїми пристрастями;

Адже те, що вони називають пристрастю,

Насправді не душевна енергія,

А лише тертя між душею і зовнішнім світом.

А головне, нехай повірять у себе

І стануть безпорадними, як діти,

Тому що слабкість велика, а сила мізерна.

Коли людина народиться, вона слабка і гнучка,

Коли вмирає, він міцний і черств.

Коли дерево росте, воно ніжне і гнучке,

А коли воно сухе і жорстке, воно вмирає.

Черствість і сила супутники смерті,

Гнучкість і слабкість виражають свіжість буття.

Тому що затверділо, то не переможе»