Effigy of the Forgotten - Suffocation

Torn away from my state of being, chosen to be forgotten.

Unspeakable pain as I leave this solid structure.

As the earth becomes smaller, I reach a new plane.

One so distant from where I was conceived.

A heaping mass of fear is what we hold dear.

For our loved ones who go to heaven, thrown away even by God.

Sentenced to this celestial cell.

How can life after death be more serene that life itself?

God has nothing to offer this decaying world.

All he will give is eternal misery.

How can life after death be more serene that life itself?

Effigy of the Forgotten

How can you cry when somebody dies?

The lord will greet him.

With open arms, that’s what he wrote.

I will never believe them.

Victims of deception, forward to regression.

I must defy him.

Вирваний із мого стану буття, обраний на забуття.

Невимовний біль, коли я залишаю цю міцну споруду.

Коли земля стає меншою, я досягаю нової площини.

Один такий далекий від місця, де я був зачатий.

Велика маса страху – це те, що нам дорого.

Для наших близьких, які йдуть на рай, викинуті навіть Богом.

Засуджений до цієї небесної камери.

Як життя після смерті може бути спокійнішим за саме життя?

Бог не має нічого, щоб запропонувати цьому гнилому світу.

Усе, що він віддасть, це вічне страждання.

Як життя після смерті може бути спокійнішим за саме життя?

Опудало забутих

Як можна плакати, коли хтось помирає?

Господь привітає його.

З розпростертими обіймами, ось що він написав.

Я ніколи їм не повірю.

Жертви обману, вперед до регресу.

Я повинен кинути йому виклик.