Trajetória - Subtil

Ninguém pode mudar o destino, se não fores tu a primeira

Pessoa a fazer com que o que é bom se aproxime

Fiz da segunda, quarta-feira, sonos trocados

Nada dura a vida inteira e a sorte vem nos dados

Lançados pelo tabuleiro como mandam as leis

Mas já o joguei uma série de vezes e não saiu o seis

Sou duma espécie em vias de extinção, na via, mas em contramão

À espera que o sol nasça porque quem procura acha solução

Respiro fundo, às vezes fundo de mais

Não posso andar a fundo, o carro faz fumo de mais

No fundo fui só mais um, um como não apanhas mais

Houve coisas estranhas nas quais vi conveniência a mais

Se cais levantas-te sozinho sem o apoio de ninguém

Culpar os outros não adianta quando a escolha foi tua

E tu vais voltar a cair nem que seja empurrado por alguém

P’ra poderes perceber que mesmo sozinho a vida continua

Pergunto à lua se falta muito p’a ela se pôr

Enquanto a chuva me lava a alma, salva-me desta dor

Ainda reencarno poeta, charme é pegar numa esferográfica

E escrever de forma mágica a melhor sátira poética

Tudo tem uma ordem, mas ignorância do Homem

É uma substância que hoje em dia até as mulheres consomem

Triste como tu que te ris de tudo e todos e nem ouvistes os lobos

Aquilo que não gostas que façam a ti, não faças aos outros

Básico, onde basicamente nada faz o teu tipo

Onde o piloto automático é um hábito pré-definido

Onde o habitual é dar valor ao brilho superficial

Das coisas em vez de ver as coisas noutro sentido

Cresci com poucos do meu lado, num silêncio em que o

Oportunista quer os rebuçados todos p’ra comer só

Vim pelo caminho, terra batida, ferida cheia de pó

Se não infetar logo cura sozinho

Cresci com poucos do meu lado, num silêncio em que o

Oportunista quer os rebuçados todos p’ra comer só

Vim pelo caminho, terra batida, ferida cheia de pó

Se não infetar logo cura sozinho

Numa geração de réplicas

Tento manter uma ligação saudável com as minhas métricas

A maré é instável, e o barco insuflável em que eu viajo

Não navega num oceano de bactérias

Matérias perigosas, tipo almas gananciosas

Quando eu sempre te disse que isso são flores venenosas

Perfumes não sabem ao que cheiram, mas tu ainda provas

Do veneno com esperanças de vires a gostar do sabor das rosas

Descalço as botas de borracha, sinto um calor nos pés

Só de pensar nas merdas a dor sobe pelas pernas

Aqui lutas contigo próprio até descobrires quem és

E perceber que tudo depende da forma com que te entregas

Aqui não dá p’ra voar sem paraquedas

A minha cota 'tá farta de me amparar as merdas

A minha alma ainda sente o calor de feridas abertas

Já quebrei tantas regras

Páginas semi-completas, lágrimas e rimas

Sátiras, são dádivas divinas

Máquinas assassinas controladas pela Mídia

Várias histórias mal contadas encadernadas na Bíblia

Meu avô na guerra da Índia

Os nossos filhos na guerra da Síria

É impossível mudar um destino

Quando é o teu Deus quem o cria

Por isso eu quero que s’a foda o destino

Eu sei que a erva cresce, mas morre se não for regada

Fotossíntese da vida é como a roleta dum casino

Onde a sorte é uma morte predestinada

Pega no trinta e oito e mata, dispara p’ro ar

Pontaria fraca, mas não vais falhar

Aqui quando a noite ataca, carne fraca, ao mar

Não há destino a mudar

Cresci com poucos do meu lado, num silêncio em que o

Oportunista quer os rebuçados todos p’ra comer só

Vim pelo caminho, terra batida, ferida cheia de pó

Se não infetar logo cura sozinho

Cresci com poucos do meu lado, num silêncio em que o

Oportunista quer os rebuçados todos p’ra comer só

Vim pelo caminho, terra batida, ferida cheia de pó

Se não infetar logo cura sozinho

Ніхто не може змінити долю, якщо ти не перший

Людина, яка наближає те, що добре

Я зробив понеділок, середу, сон змінився

Ніщо не триває все життя, і удача приходить разом із грою

Запущено повсюдно, як того вимагає закон

Але я вже грав у неї кілька разів, і шість не вийшло

Я вид на межі вимирання, на шляху, але проти зерна

Чекати сонця, тому що той, хто шукає, знайде рішення

Я роблю глибокий вдих, іноді занадто глибокий

Глибоко не можу, машина дуже димить

У глибині душі я був ще одним, ніби тебе більше не б’ють

Були дивні речі, в яких я бачив найбільше зручності

Якщо ти впав, ти встаєш сам, без чиєїсь підтримки

Звинувачувати інших марно, коли вибір був за вами

І ти знову впадеш, навіть якщо тебе хтось штовхне

Тож ви можете зрозуміти, що навіть наодинці життя продовжується

Я запитую місяць, чи ще довго він заходить

Поки дощ омиває мою душу, врятуй мене від цього болю

Я все ще перевтілююся в поета, чарівність — взяти в руки кулькову ручку

І магічно написати найкращу віршовану сатиру

Все має порядок, але невігластво людини

Це речовина, яку сьогодні вживають навіть жінки

Сумний, як ти, що смієшся з усього і всіх і навіть вовків не слухаєш

Чого не хочеш, щоб робили тобі, того не роби іншим

Базовий, де в основному нічого не відповідає вашому типу

Де автопілот є попередньо визначеною звичкою

Там, де зазвичай цінують блиск поверхні

Про речі замість того, щоб бачити речі в іншому сенсі

Я виріс з кількома поруч зі мною, у тиші, в якій

Опортуніст хоче, щоб усі цукерки з’їв один

Я прийшов стежкою, прибитою землею, раною, повною пилу

Якщо воно не інфікується, воно заживає самостійно

Я виріс з кількома поруч зі мною, у тиші, в якій

Опортуніст хоче, щоб усі цукерки з’їв один

Я прийшов стежкою, прибитою землею, раною, повною пилу

Якщо воно не інфікується, воно заживає самостійно

У поколінні реплік

Я намагаюся підтримувати здоровий зв’язок зі своїми показниками

Приплив нестабільний, а надувний човен, на якому я подорожую

Він не орієнтується в океані бактерій

Небезпечні матеріали, як жадібні душі

Коли я завжди казав тобі, що це отруйні квіти

Парфуми не знають, чим вони пахнуть, але ви все одно відчуваєте смак

Отрути в надії, що тобі сподобається смак троянд

Знімаю гумові чоботи, ногам тепло

Одна лише думка про лайно викликає біль у ногах

Тут ти борешся сам із собою, поки не дізнаєшся, хто ти

І усвідомлення того, що все залежить від того, як ти себе віддаєш

Тут без парашута не полетиш

Моїй квоті набридло підтримувати моє лайно

Моя душа ще відчуває жар відкритих ран

Я порушив стільки правил

Напівповні сторінки, сльози та рими

Сатири — божественний дар

Машини для вбивства під контролем ЗМІ

Кілька погано розказаних історій, переплетених у Біблії

Мій дідусь на індійській війні

Наші діти на сирійській війні

Змінити пункт призначення неможливо

Коли твій Бог створить тебе

Тому я хочу, щоб доля була трахана

Я знаю, що трава росте, але вона гине, якщо її не поливати

Фотосинтез життя схожий на колесо рулетки казино

Де удача — це наперед визначена смерть

Бери тридцять вісім і вбивай, стріляй у повітря

Слабкий приціл, але не промахнешся

Ось, коли вдарить ніч, слабка плоть за борт

Немає пункту призначення, який можна змінити

Я виріс з кількома поруч зі мною, у тиші, в якій

Опортуніст хоче, щоб усі цукерки з’їв один

Я прийшов стежкою, прибитою землею, раною, повною пилу

Якщо воно не інфікується, воно заживає самостійно

Я виріс з кількома поруч зі мною, у тиші, в якій

Опортуніст хоче, щоб усі цукерки з’їв один

Я прийшов стежкою, прибитою землею, раною, повною пилу

Якщо воно не інфікується, воно заживає самостійно