Non Chiedermi Niente - Subsonica

Non chiedermi niente

Dentro le arterie, flussi, caldi, di pensieri scivolano,

tra le pozzanghere del vuoto e nei riflessi, navigano,

non ci sei, non ci credo più,

non ci sei, non ci sarai mai

giochi di vento, stretto, dentro un cielo bianco, saturano,

le ombre che logorano i resti del passato, sibilano

quanti ricordi all’improvviso in queste stanze

non riesco più, io non riesco più,

a sopportarne il peso acuto nel silenzio

non ci sto più, io non ci sto più, io non ci sto e non ci sei, non ci credo più,

non ci sei, non ci sarai mai

non ci sei, non ci credo più,

non ci sei, non ci sarai mai

ascoltando i miei battiti ancora da solo confondo ma resisto,

continuando a fissarci nel sole a non chiederti niente perchè niente esiste,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè

non ci sei, non ci credo più,

non ci sei, non ci sarai mai.

quanti ricordi all’improvviso in queste stanze

non riesco più, io non riesco più,

a sopportarne il peso acuto nel silenzio

non ci sto più, io non ci sto più, io non ci sto

e non ci sei…

ascoltando i miei battiti ancora da solo confondo ma resisto,

continuando a fissarci nel sole a non chiederti niente perchè niente esiste,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

cancellando i tuoi battiti ancora da solo confondo ma resisto,

continuando a fissarci nel sole a non chiedere niente perchè niente esiste,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei,

e non chiedermi niente perchè non ci sei.

Не питай мене нічого

Всередині артерій ковзають струмки, теплі, думок,

серед калюж порожнечі й відблисків вони пливуть,

тебе немає, я вже не вірю,

вас там немає, вас там ніколи не буде

гра вітру, щільна, всередині білого неба, насичена,

шиплять тіні, що стирають залишки минулого

скільки спогадів раптом у цих кімнатах

Я більше не можу, я більше не можу,

мовчки нести свою гостру вагу

Мене вже немає, мене вже немає, мене немає і тебе немає, я вже не вірю,

вас там немає, вас там ніколи не буде

тебе немає, я вже не вірю,

вас там немає, вас там ніколи не буде

слухаючи свої удари, все ще самотній, я плутаю, але опираюся,

продовжуючи дивитися на нас на сонці, не питаючи вас ні про що, тому що нічого не існує,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене чому

тебе немає, я вже не вірю,

вас там немає, вас там ніколи не буде.

скільки спогадів раптом у цих кімнатах

Я більше не можу, я більше не можу,

мовчки нести свою гостру вагу

Мене вже немає, мене вже немає, мене немає

а тебе нема...

слухаючи свої удари, все ще самотній, я плутаю, але опираюся,

продовжуючи дивитися на нас на сонці, не питаючи вас ні про що, тому що нічого не існує,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

стираючи твої удари знову наодинці, я плутаю, але опираюся,

продовжуючи дивитися на нас на сонці, не питаючи нічого, тому що нічого не існує,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене нічого, бо тебе там немає,

і не питай мене ні про що, бо тебе там немає.