Телефона нет - Странные игры

В дожде погас рассвет.

И я душой погас.

А телефона нет,

Чтоб свел в разлуке нас.

Быть может, грусть моя

Твоих коснулась глаз?

Но как узнаю я:

в дождливый этот час -

В твоей душе рассвет,

Как и в моей, погас?

А телефона нет,

Чтоб свел в разлуке нас!

В Париже свяжет вмиг

Влюбленных "пневматик"

И принесет ответ...

У нас же в этот час

И телефона нет,

Чтоб свел в разлуке нас.

Мне грустно без твоих

Больших янтарных глаз,

Я заглянул бы в них

В дождливый этот час:

Погас ли в них рассвет,

Как он во мне погас?

А телефона нет,

Чтоб свел в разлуке нас!

У дощі згаснув світанок.

І я душею згас.

А телефону немає,

Щоб звів нас у розлуці.

Може, сум мій

Твоїх торкнулася очей?

Але як дізнаюся я:

у дощову цю годину -

У твоїй душі світанок,

Як і в моїй, погас?

А телефону немає,

Щоб звів нас у розлуці!

У Парижі зв'яже вмить

Закоханих "пневматик"

І принесе відповідь...

У нас же в цей час

І телефону немає,

Щоб звів нас у розлуці.

Мені сумно без твоїх

Великих бурштинових очей,

Я зазирнув би в них

У дощовий цей час:

Чи погас у них світанок,

Як він у мені погас?

А телефону немає,

Щоб звів нас у розлуці!