Psychoses - Stick

J’arrive plus à faire taire les voix qui sont dans ma tête, dommage

Dehors il fait orage et je suis coincé dans cette fête trop naze

C’est p’t-être l’occas de faire semblant d'écouter cette belle connasse

Tout en rêvant de la découper comme une bête sauvage

Un pet' au casque depuis l'école primaire

Le soir je décole, oui mère je sais je déconne

J’ai des tonnes d’idées malsaines imbibés d’absinthe, pire qu’atroce même

Je suis le quatorzième invité de la Cène

J’ai vidé la teille, la vie est coule et si magique

Depuis que j’ai giclé ma peine dans le boul d’une hippie sidaïque

Étouffez-vous, sucez ma bite, je fais le coup du multisyllabique

Et tu le dis si ça pique ou si ça plait à un public si naïf

Qu’il s’imagine qu’il me suffirait d’un Juvamine pour aller bien

Allez viens, je t’emmène au paradis des galériens

Je te laisse tous ces rappeurs qui parlent de bitch, fuck

Moi je suis Hitchcock et tu vas crever sous la douche

Je suis le bébé que Rosemary accouche, que les autres traitaient de pédé

Pour sniffer des traces et j’en passe, on est comme des

John Lennon sous champi, sous emprise, je vous en prie

Je tourne en ville sous temps gris souvent triste pourtant je ris

Tout le temps.

Qui penserait que je pense à des meurtres?

Quand ça dégueule y a du sang dans mes feutres

Mais je coloris sans dépasser, tu te branles en pensant au passé

Ou face à l’inconnue avec la main endolori

Et tu nous parles de conneries, ton PEL et ton crédit

Et je te prédis une existence pathétique comme

La photo de ton gosse sur ton smartphone, la sale trogne de ta femme conne

Vos vacances à Narbonne on s’en cogne

On s’alcoolise et je t’imagine déjà en train d’agoniser

Oh oui j’ai déjà la gaule, horrifié

Obligé d’enfiler la perruque et la robe de chambre

Enfermé au sous-sol et les rats te dévorent les jambes

Pour voir si ta chair est tendre comme celle de ta chère et tendre

Et que le sang se répande jusqu'à ce que ton corps décharné tremble

Suis-je censé répondre à tes formules de politesse?

J’aime les gens quand les vers prolifèrent sur leur corps nus

Я більше не можу заглушити голоси в моїй голові, на жаль

Надворі шторм, і я застряг у цій кульгавій вечірці

Можливо, настав час удати, що слухаєш цю прекрасну стерву

Поки мріє вирізати її, як дикого звіра

Пердун в шоломі ще з початкової школи

Ввечері знімаю, та мамо знаю, жартую

У мене є маса нездорових ідей, просякнутих абсентом, гірше навіть жахливих

Я чотирнадцятий гість Таємної вечері

Я спорожнив пляшку, життя тече і таке чарівне

З тих пір, як я впорскнув свій біль у кульку хворого на СНІД хіпі

Чок, смоктай мій член, я роблю багатоскладовий трюк

І ви це говорите, якщо це щипає чи подобається такій наївній аудиторії

Що він уявляє, що мені знадобиться лише джувамін, щоб бути добре

Ходіть, я вас відвезу в рай галерних рабів

Я залишаю тобі всіх цих реперів, які говорять про суку, блядь

Я Хічкок, а ти помреш під душем

Я дитина, яку народила Розмарі, яку інші називали педиком

Винюхувати сліди і так далі, ми як

Джон Леннон в лайні, в хватці, будь ласка

Я їжджу містом у сіру погоду, часто сумуючи, але сміючись

Весь час.

Хто б міг подумати, що я думаю про вбивства?

Коли блює, у моїх маркерах кров

Але я розфарбовую, не перебираючи, ти дрочиш, думаючи про минуле

Або зіткнутися з невідомим із хворою рукою

А ти говориш нісенітницю, твій PEL і кредит

І я пророчу вам жалюгідне існування

Фото вашої дитини на смартфоні, брудне обличчя вашої дурної дружини

Ваш відпочинок у Нарбонні, нам наплювати

Ми напиваємося, і я вже уявляю, як ти помираєш

О так, я вже маю стовп, жахнувся

Змусили надіти перуку та халат

Замкнений у підвалі, і щури їдять ваші ноги

Побачити, чи ніжна твоя плоть, як у твого дорогого й ніжного

І нехай проллється кров, аж здригнеться змарніле тіло

Чи маю я відповідати на вашу ввічливість?

Мені подобаються люди, коли на їхніх голих тілах розмножуються черви