The Unquiet Grave - Steven Wilson

Cold blows the wind to my true love

And gently drops the rain

I’ve never had but one true love

And in green-wood he lies slain

I’ll do as much for my true love

As any young girl may

I’ll sit and mourn all on his grave

For twelve months and a day

And when twelve months and a day was passed

The ghost did rise and speak

«Why sittest thou all on my grave

And will no let me sleep?»

«Go fetch me water from the desert

And blood from out the stone

Go fetch me milk from a fair maid’s breast

That young man never has known.»

«How oft on yonder grave, sweetheart

Where we were want to walk

The fairest flower that e’er I saw

Has withered to a stalk.»

«A stalk has withered and dead, sweetheart

The flower will never return

And since I’ve lost my own true love

What can I do but yearn.»

«When will we meet again, sweetheart

When will we meet again?»

«When the autumn leaves that fall from the trees

Are green and spring up again.»

Холод дме вітер до моєї справжньої любові

І ніжно капає дощ

У мене ніколи не було, крім одного справжнього кохання

І в зеленому лісі він лежить убитий

Я зроблю стільки ж для свого справжнього кохання

Як і будь-яка молода дівчина

Я сяду і оплакуватиму всіх на його могилі

Дванадцять місяців і день

І коли минуло дванадцять місяців і день

Привид піднявся і заговорив

«Чого ви всі сидите на моїй могилі

І не дасть мені спати?»

«Іди принеси мені води з пустелі

І з каменя кров

Піди принеси мені молока з грудей прекрасної служниці

Цей молодий чоловік ніколи не знав».

«Як часто на там могилі, серденько

Куди ми хотіли прогулятися

Найпрекрасніша квітка, яку я бачив

Зів’яла до стебла.»

«Стебло засохло і мертве, серденько

Квітка ніколи не повернеться

І оскільки я втратив своє справжнє кохання

Що я можу робити, як не тужити.»

«Коли ми зустрінемося знову, кохана

Коли ми знову зустрінемося?»

«Коли осіннє листя падає з дерев

Зеленіють і весняють знову.»