40,000 Headmen - Steve Winwood

Forty thousand headmen couldn’t make me change my mind

If I had to take the choice between the deafman and the blind

I know just where my feet should go and that’s enough for me

I turned around and knocked them down and walked across the sea

Hadn’t traveled very far when suddenly I saw

Three small ships a-sailing out towards a distant shore

So lighting up a cigarette I followed in pursuit

And found a secret cave where they obviously stashed their loot

Filling up my pockets, even stuffed it up my nose

I must have weighed a hundred tons between my head and toes

I ventured forth before the dawn had time to change its mind

And soaring high above the clouds I found a golden shrine

Laying down my treasure before the iron gate

Quickly rang the bell hoping I hadn’t come too late

But someone came along and told me not to waste my time

And when I asked him who he was he said, 'Just look behind'

So I turned around and forty thousand headmen bit the dirt

Firing twenty shotguns each and man, it really hurt

But luckily for me they had to stop and then reload

And by the time they’d done that I was heading down the road

Сорок тисяч старост не змогли змусити мене передумати

Якби мені довелося робити вибір між глухим і сліпим

Я знаю, куди повинні йти мої ноги, і цього мені достатньо

Я розвернувся, збив їх і пішов через море

Я не їздив дуже далеко, як раптом побачив

Три невеликі кораблі пливуть до далекого берега

Тож, запаливши сигарету, я пішов у погоню

І знайшли таємну печеру, де вони, очевидно, сховали свою здобич

Наповнював кишені, навіть набивав мій ніс

Я мабуть важив сотню тонн між головою та пальцями ніг

Я вийшов, перш ніж світанок встиг передумати

І ширячи високо над хмарами, я знайшов золоту святиню

Поклав мій скарб перед залізними воротами

Швидко подзвонив, сподіваючись, що я не запізнився

Але хтось підійшов і сказав мені не гаяти часу

І коли я запитав його, хто він — він відказав: «Тільки подивись позаду»

Тож я розвернувся, і сорок тисяч старост погризли землю

Стріляючи по двадцять рушниць, це справді боляче

Але, на моє щастя, їм довелося зупинитися, а потім перезавантажити

І поки вони це зробили, я вже прямував по дорозі