The Boy Who Never Cried - Steve Earle

Long ago and far away in a land no map can find

There lived in long forgotten days a boy who never cried

He was his mother’s only child, so she never wondered why

Until the news spread far and wide of a boy who never cried

From fabled lands, the pilgrims came to behold the silent child

In ancient tones, they sang his name over every lonely mile

There were those who came in reverence, there were those who stood outside

And whispered low in quatrains dim of a boy who never cried

Days grew long and short until the seasons turned to years

The child grew strong and fairer still with a face unstained by tears

And every maid and lady fair held her breath when he passed by

For their mothers bid them all beware of a man who never cries

He lived alone for all his years and then on the day he died

He shed a single precious tear for a boy who never cried

Давно й далеко в землі, яку не можна знайти

У давно забуті дні жив хлопчик, який ніколи не плакав

Він був єдиною дитиною своєї матері, тож вона ніколи не замислювалася, чому

Поки далеко не розповсюдилася новина про хлопчика, який ніколи не плакав

З казкових країн паломники прийшли, щоб побачити мовчазну дитину

У старовинних тонах вони співали його ім’я на кожній самотній милі

Були ті, хто прийшов із пошаною, були ті, хто стояв надворі

І тихо прошепотів у чотиривіршах, тьмяних як хлопчина, який ніколи не плакав

Дні ставали довгими й короткими, поки пори року не перетворилися на роки

Дитина ставала міцнішою і ще прекраснішою з обличчям, не заплямованим сльозами

І кожна покоївка та ярмарка затамувала подих, коли він  проходив повз

Бо їхні матері веліли їм усіх остерігатися чоловіка, який ніколи не плаче

Він жив сам усі свої роки, а потім в день помер

Він пролив єдину дорогоцінну сльозу за хлопчика, який ніколи не плакав