The Legend '97 - Steve Cook

A cool summer morning in early June, is when the legend began, at a nameless

logging camp in Wexford County, where the Manistee River ran.

Eleven lumberjacks near the Garland swamp found an animal they thought was a

dog.

In a playful mood they chased it around till it ran inside a hollow log.

A logger named Johnson grabbed him a stick and poked around inside.

Then the thing let out an unearthly scream and came out and stood upright.

None of those men ever said very much, ‘bout what ever happened then.

They just packed up their belongings and left that night, were never heard from

again.

It was ten years later in '97, when a farmer near Buckley was found.

Slumped over his plow, his heart had stopped, there were dog tracks all around.

Seven years passed with the turn of the century, they say a crazy old widow had

a dream, of dogs that circled her house at night that walked like men and

screamed.

In 1917, a sheriff who was out walking found a driverless wagon and tracks in

the dust, like wolves had been a stalkin'.

Near the roadside a four-horse team lay dead with their eyes open wide.

When the vet finished up his examination, he said it looked like they died of

fright.

In '37 a schooner captain said, several crew members had reported a pack of

wild dogs roaming Bowers Harbor.

His story was never reported.

In '57 a man of the cloth found claw marks on an old church door.

The newspaper said they’d been made by a dog, he’d a had to stood 7'4″.

In '67 a van-load of hippies, told a park-ranger named Quinlinn,

they’d been awakened in the night by a scratch at the window, there was a

dogman looking in and grinning.

In '77 there were screams in the night, near the village of Bellaire.

Could’ve been a bobcat, could’ve been the wind, nobody looked up there.

Then in the summer of '87, near Luther, it happened again… at a cabin in the

woods it looked like maybe, someone had tried to break in.

There were cuts around the doors that could only been made by very sharp teeth

and claws.

He didn’t wear shoes cuz he didn’t have feet.

He walked on just two paws.

So far this year, no stories have appeared.

Have the dogmen gone away?

Have they disappeared?

Soon enough I guess we’ll know, cuz this is the time to fear, for another ten

years has come around, the seventh year is here and somewhere in the

north-woods darkness, a creature walks upright.

And the best advice you may ever get is never to go out…

at night.

Прохолодний літній ранок на початку червня — це початок легенди в безіменні

лісозаготівельний табір у окрузі Вексфорд, де протікала річка Маністі.

Одинадцять лісорубів біля болота Гарленд знайшли тварину, яку вони вважали

собака.

У грайливому настрої вони ганялися за ним, поки він не забіг у порожнисту колоду.

Лісоруб на ім’я Джонсон схопив у нього палицю та понишпорив усередині.

Тоді ця істота випустила неземний крик, вийшла та стала прямо.

Ніхто з тих чоловіків ніколи не розповідав багато про те, що тоді сталося.

Вони просто зібрали свої речі й пішли тієї ночі, про них ніхто не чув

знову.

Минуло десять років потому, у 1997 році, коли поблизу Баклі знайшли фермера.

Впав на плуг, серце зупинилося, навколо собачі сліди.

Сім років минуло з переломом століть, кажуть, було у божевільної старої вдови

мрія про собак, які кружляли вночі над її будинком і ходили як люди

кричав.

У 1917 році шериф, який гуляв, знайшов фургон без водія та рейки в

пил, ніби вовки були переслідувані.

Біля узбіччя четвірка лежала мертва з розплющеними очима.

Коли ветеринар закінчив свій огляд, він сказав, що схоже, вони померли

переляк.

У 37 році капітан шхуни сказав, що кілька членів екіпажу повідомили про пачку

дикі собаки, що бродять у гавані Бауерс.

Його історія ніколи не повідомлялася.

У 1957 році чоловік із одягу знайшов сліди кігтів на дверях старої церкви.

Газета сказала, що їх зробив собака, він мав стати на зріст 7 футів 4 дюйми.

У 1967 році вантажний фургон хіпі сказав парковому рейнджеру на ім’я Квінлінн,

їх розбудив уночі від подряпини у вікні, було

собачник дивиться і посміхається.

У 1977 році вночі біля села Беллер лунали крики.

Могла бути рись, міг бути вітер, ніхто не дивився туди.

Тоді влітку 1987 року, біля Лютера, це сталося знову… в каюті в 

лісі, схоже, можливо, хтось намагався проникнути.

Навколо дверей були порізи, які могли зробити лише дуже гострі зуби

і кігті.

Він не носив взуття, тому що у нього не було ніг.

Він ходив лише на двох лапах.

Цього року жодна історія не з’явилася.

Собачники пішли геть?

Вони зникли?

Досить скоро, думаю, ми дізнаємося, тому що зараз час боятися, ще десять

років настав, сьомий рік тут і десь у 

північно-лісова темрява, істота ходить прямо.

І найкраща порада, яку ви можете отримати, це ніколи не виходити на вулицю…

вночі.