Watching Grace Collide - Stephen Kellogg

A midnight hour loneliness and so thickens our test

Telephone, an object of empty treasure chests

The lightning slipped away again, the ambiance was lost

So he reached for the receiver, his options to exhaust

A miracle, a wisdom, a chance that she had chased

And all the thunder in between that her efforts won’t erase

Well, she said she wasn’t waiting, just about to understand

And the squall began abating, til the telephone rang

Said, could I give you a bucket of rain water?

Cause it’s just about the most beautiful thing I know

It’s yours to drink, to spill, to give

You know, it’s greater then the seeds we sow

Woman, will you take this, this bucket from your man?

How is it that you will never, ever understand?

You’re only taking punches and then you coyly rob me

Of the clouds that cast their shadows on this broken hearted love

But as the story goes, believing what we will

The gentle coexistence, it turns out, it wasn’t even real

Another placid daydream, winds up in disarray

And the only thing the prince learns is how to run away

Could I give you a bucket of rain water?

Cause it’s just about the most beautiful thing I know

Said, it’s yours to drink, to spill, to give

You know, it’s greater then those seeds we sow

The midnight hour loneliness falls upon us once again

How we never hold accountable all the questions we let in

To relieve us of our guilt, that’s a guilt we don’t deserve

Cause nature isn’t built, my friend, that’s a memory well served

The tempest, the mistakes, the royalty resides

The spirit of integrity as he and she collide

And some will spill their water from the bucket they were given

Some folks drink too much and then they miss the point of living

And others, they will water all the seeds they have sown

And I will build a monument that cannot be torn down

So, could I give you a bucket of rain water?

Cause it’s just about the most beautiful thing I know

Said it’s yours to drink, to spill, to give

You know, it’s greater then those seeds we sow

So much greater than those seeds we sow

Sow

Опівнічна самотність ускладнює наше випробування

Телефон, об’єкт із порожніх скринь зі скарбами

Блискавка знову зникла, атмосфера втрачена

Тож він потягнувся до трубки, щоб вичерпати свої можливості

Чудо, мудрість, шанс, за яким вона гналася

І весь грім між тим, який її зусилля не зітруть

Ну, вона сказала, що не чекає, просто збирається зрозуміти

І шквал почав стихати, поки не задзвонив телефон

Сказав, я можу дати вам відро дощової води?

Тому що це найпрекрасніше, що я знаю

Ви можете пити, розливати, давати

Ви знаєте, це більше, ніж насіння, яке ми сіємо

Жінко, ти візьмеш це, це відро у свого чоловіка?

Як так вийшло, що ви ніколи, ніколи не зрозумієте?

Ти лише приймаєш удари, а потім скромно грабуєш мене

Про хмари, що кидають свої тіні на це розбите серце кохання

Але, як говориться в історії, вірити у те, що ми будемо

Ніжне співіснування, як виявилося, навіть не було реальним

Ще одна спокійна мрія закінчується безладдям

І єдине, чому вчиться принц, це як втекти

Чи можу я дати вам відро дощової води?

Тому що це найпрекрасніше, що я знаю

Сказав, що ви можете пити, розливати, давати

Ви знаєте, це більше, ніж ті насіння, які ми сіємо

Опівнічна самотність знову спадає на нас

Як ми ніколи не притягуємо до відповідальності всі запитання, які напускаємо

Щоб звільнити нас від нашої провини, це провини, якої ми не заслуговуємо

Тому що природа не створена, мій друже, це пам’ять добре

Буря, помилки, гонорар живе

Дух цілісності, коли він і вона стикаються

А дехто проллє воду з подарованого відра

Деякі люди п’ють занадто багато, а потім втрачають сенс жити

А інші полиють все насіння, яке посіяли

І я побудую пам’ятник, який неможливо знести

Тож я можу дати вам відро дощової води?

Тому що це найпрекрасніше, що я знаю

Сказав, що ти можеш пити, розливати, віддавати

Ви знаєте, це більше, ніж ті насіння, які ми сіємо

Набагато більше, ніж те насіння, яке ми сіємо

сіяти