В хрустальном замке - Стелла Джанни

В хрустальном замке пыль да паутина,

Мой друг Пьерро побрел в ночной

трактир,

И пестрые лохмотья Арлекино

Висят в гримерной стертые до дыр.

Когда мой трон накрыт вуалью кружев,

Наедине с собой, найдя предлог,

Латаю я потрепаную душу, —

В ответе я за каждый лоскуток.

А замок мой не плох, -я это знаю, знаю,

Не пряча чувст за мишурой, —

Я душу жемчугами залатаю,

Чтобы любить и быть собой.

У кришталевому замку пил та павутина,

Мій друг П'єрро побрів у нічній

трактир,

І  строкаті лахміття Арлекіно

Висять у гримерній стерті до дір.

Коли мій трон накритий вуаллю мережив,

Наодинці з собою, знайшовши привід,

Латаю я  пошарпану душу, —

У відповіді я за кожен клаптик.

А замок мій не поганий, - я це знаю, знаю,

Не ховаючи чувст за мішурою, —

Я душу перлами залатаю,

Щоб любити і бути собою.