Swatch - Stadio

Guardo ancora l’ora sul quadrante dello Swatch

Darle un altro quarto d’ora, o andare via

Gente usciva a branchi dalle scale del metrò

Ma in quei visi in fuga lui, cercava quello suo

L’unica cosa che potesse dare un senso al freddo

E al giorno, e a quell’inverno

Bella e accesa in viso, d’improvviso lei arrivò

Come fosse apparsa per magia

E radiosa spense ogni protesta e lo baciò

E abbracciati andarono, parlando tutti e due

Di amici e dischi e di vacanze di Natale

Io mi sentii quasi male, guardandoli andare

Ed invidiai il loro incontro, quel tutto da fare

Tutto quel tempo davanti, e quel loro sperare, e l’incoscienza orgogliosa della

loro età

E mi venne in mente, come un pugno quando anch’io

Aspettavo appeso ad un angolo una lei

E quando arrivava mi sentivo come un Dio

E abbracciati e persi si parlava tutti e due

Uno sull’altro, degli esami e di Natale

E di un poeta geniale, un film sperimentale, e ci sembrava che niente potesse

finire

Come se il tempo davanti, dovesse durare, fino alla linea incosciente della

loro età

Che ho perduta, che mi è scivolata

Che cosa fai ora?

ragazza abbracciata

A me, ai dogmi andati, e una strada bagnata

Diversa è la stessa della loro età

E mi trovai a camminare, nel freddo invernale

E mi rinchiusi alla gola, giaccone normale

E poi tirai su le spalle, e ghignai sul Natale

Giocando col bene e il male, che sò in ogni età

Che devi andare, ma lascia che cammini

L’età deve passare, ma lascia che sconfini

Poi, tiro sù le spalle, e ghigno sul Natale

Giocando col bene e il male che sò in ogni età

Che devi andare, ma lascia che cammini

L’età deve passare, ma lascia che sconfini

Poi, tiro sù le spalle, e ghigno sul Natale

Giocando col bene e il male che sò in ogni età

L’età che deve andare, ma lascia che cammini

L’età deve passare, ma lascia che sconfini

Poi, tiro sù le spalle, e ghigno sul Natale

Giocando col bene e il male che sò in ogni età

Я все ще дивлюся на час на циферблаті Swatch

Дайте їй ще чверть години або йди геть

Люди зграями виходили зі сходів метро

Але в цих тікаючих обличчях він шукав своє

Єдине, що могло дати сенс холоду

І до дня, і до тієї зими

Гарна і світла на обличчі, раптом вона прибула

Наче вона з'явилася за чарами

І сяюче вона погасла всі протести і поцілувала його

І вони обнялися, обидва розмовляли

Про друзів і записи та про різдвяні свята

Мені майже стало погано, спостерігаючи за ними

І я заздрила їх зустрічі, що все робити

Весь той час попереду, і їхня надія, і горда несвідомість

їх вік

І це спало мені на думку, як кулак, коли я теж

Я чекав лей, що висить у кутку

І коли це прийшло, я відчув себе Богом

І обнявшись, і втративши, ми обидва розмовляли

Одне за іншим, іспити і Різдво

Це геніальний поет, експериментальний фільм, і нам здавалося, що нічого не може

закінчити

Наче час попереду мав тривати, аж до несвідомої лінії

їх вік

Який я втратив, який мене підсунув

Що ти зараз робиш?

обійняла дівчину

Мені догми пішли, а дорога мокра

Різні, такі ж, як і їх вік

І я знайшов, що гуляю в зимовій холодці

А я замкнувся в горлі, звичайний піджак

А потім я знизав плечима і посміхнувся про Різдво

Гра з добром і злом, яке я знаю в будь-якому віці

Що ти маєш йти, але дозволь мені піти

Вік має пройти, але нехай мине

Потім я знизую плечима і посміхаюся про Різдво

Гра з хорошим і поганим, що я знаю в будь-якому віці

Що ти маєш йти, але дозволь мені піти

Вік має пройти, але нехай мине

Потім я знизую плечима і посміхаюся про Різдво

Гра з хорошим і поганим, що я знаю в будь-якому віці

Вік, який повинен пройти, але нехай йде

Вік має пройти, але нехай мине

Потім я знизую плечима і посміхаюся про Різдво

Гра з хорошим і поганим, що я знаю в будь-якому віці