The Wind That Shakes the Barley - Spiritual Seasons

I sat within a valley green

I sat there with my true love

My heart strove to choose between

The old love and the new love

The old for her, the new that made

Me think on Ireland dearly

While soft the wind blew down the glade

And shook the golden barley

'Twas hard the woeful words to frame

To break the ties that bound us

But harder still to bear the shame

Of foreign chains around us

And so I said, «The mountain glen

I’ll seek at morning early

And join the brave United Men

While soft winds shook the barley»

'Twas sad I kissed away her tears

Her arms around me clinging

When to my ears the fateful shot

Came out the wildwood ringing

The bullet pierced my true love’s breast

In life’s young spring so early

And all upon my breast she died

While soft winds shook the barley

I bore her to some mountain stream

And many’s the summer blossom

I placed with branches soft and green

About her gore-stained bosom

I wept and kissed her clay-cold corpse

Then rushed o’er vale and valley

My vengeance on the foe to wreak

While soft winds shook the barley

'Twas blood for blood without remorse

I took at Oulart Hollow

I placed my true love’s clay-cold corpse

Where I full soon may follow

Around her grave I wandered drear

Noon, night and morning early

With aching heart when e’er I hear

The wind that shakes the barley

Я сидів у зеленій долині

Я сидів там зі своїм справжнім коханням

Моє серце намагалося вибирати між

Старе кохання і нове кохання

Старе для неї, нове, що зробило

Мені дуже подобається Ірландія

Поки тихий вітер проніс галявину

І струснув золотий ячмінь

«Було важко сформулювати сумні слова

Щоб розірвати зв’язки, які нас зв’язували

Але ще важче переносити сором

Іноземних ланцюгів навколо нас

І тому я сказав: «Гірська долина

Я шукатиму вранці рано

І приєднуйтесь до хоробрих United Men

Поки м’які вітри трусили ячмінь»

«Було сумно, що я поцілував її сльози

Її руки обіймають мене

Коли до моїх вух доленосний постріл

Вийшов ліс дзвінкий

Куля пробила груди мого справжнього кохання

У житті молода весна така рання

І вся на моїх грудях вона померла

Поки тихий вітер трусив ячмінь

Я поніс її до якогось гірського потоку

І багато літнього цвіту

Я розмістила з м’якими і зеленими гілками

Про її заляпану кров’ю пазуху

Я плакав і цілував її холодний як глиняний труп

Потім кинувся по долині й долині

Моя помста ворогу запровадити

Поки тихий вітер трусив ячмінь

Це була кров за кров без докорів сумління

Я взявся в Oulart Hollow

Я поклав мого справжнього кохання холодний як глиняний труп

Куди я можу бути незабаром

Навколо її могили я сумно блукав

Опівдні, ввечері і вранці рано

З болем у серці, коли я чую

Вітер, що трясе ячмінь