Kindred - Spetsnaz

She’s the first and the last thing on my mind

Everyday she blows me away

Her smile and the darkness in her eyes

Keep the light at bay

No man can lure her into games

She’d never play

She stops at nothing

When she’s determined

To have it her way

She takes the back roads

To avoid all prying eyes

She’s find a new way home

It’s never the same one twice

She thinks of when the grass was green

And her eyes were blue

She thinks of all the things

That she wished

She never knew

She says:

Sometimes I’ve got all these questions on my mind

It seems like everyone can see but I am blind

She’s the one and only by my side

She’s the one that leads the way

She’s the one that takes me by the hand

And looks past my disarray

She never passes judgment

Or descends on my mistakes

She’s always in support

Of all the choices I make

Sometimes I’ve got all these questions on my mind

It seems like everyone can see but I am blind

Sometimes I’ve got all these weird thoughts in my head

I just can’t sleep without a gun beside my bed

So how’s that joke again?

The one that makes me smile?

The one about humanity, of treachery and guile

The way people live their lives is a path I truly dread

I hate the living so let’s hang out with the dead

She’s the one and only by my side

She’s the one that leads the way

She’s the one that takes me by the hand

And keeps the light at bay

Вона перше і останнє, про що я думаю

Кожен день вона мене вражає

Її посмішка та темрява в очах

Тримайте світло на відстані

Жоден чоловік не може заманити її в ігри

Вона ніколи не грала б

Вона не зупиняється ні перед чим

Коли вона визначиться

Щоб було по-своєму

Вона бере залишні дороги

Щоб уникнути сторонніх очей

Вона знайшла нову дорогу додому

Це ніколи не буває однаково двічі

Вона згадує, коли трава була зеленою

А очі в неї були блакитні

Вона думає про все

Що вона хотіла

Вона ніколи не знала

Вона каже:

Іноді в мене виникають усі ці запитання

Здається, що всі бачать, але я сліпий

Вона єдина поруч зі мною

Вона є та, яка веде шлях

Вона бере мене за руку

І виглядає повз мій безлад

Вона ніколи не виносить судження

Або спускається на мої помилки

Вона завжди підтримує

З усіх рішень, які я роблю

Іноді в мене виникають усі ці запитання

Здається, що всі бачать, але я сліпий

Іноді в моїй голові з’являються всі ці дивні думки

Я просто не можу заснути без пістолета біля ліжка

То як знову жарт?

Той, що змушує мене посміхатися?

Про людяність, зраду й підступність

Те, як люди живуть своїм життям, — це шлях, якого я справді боюся

Я ненавиджу живих, тож давайте тусуватися з мертвими

Вона єдина поруч зі мною

Вона є та, яка веде шлях

Вона бере мене за руку

І утримує світло