Kevin - Sparky

Köln, 8−7, statt den großen Meilen, viele Kneipen

Komm auf die Welt mit Komplikationen, wie mir Fotos zeigen

In das Haus, zwischen Mc Donalds und einer Shell

Zwei Zimmer, Küche, Diele, Bad, wir hatten ein bisschen Geld

Und die Organe und die Glieder wachsen

Aus Patschehänden werden Fäuste, Acht wird zwölf, dreizehn-vierzehn und

sechzehn-achtzehn

Mein bester Freund kriegt einen Schlaganfall beim Speed ziehn

Ich lerne schnell und merke, man kann stürtzen, wenn man tief fliegt

Er wurd ein Zombie, ich blieb Mensch, ein paar Jahre nicht gesehen

Ich denke nicht das du das hörst, aber hoffe das du lebst

Denn ein Bruder warst du immer schon

Absurd, manchmal ist das ganze Leben wie ein Skinner Song

Oder sagen wir nicht ganz so fair

Denn falsche Fuffies und falsche Schlangen, gibt es wie Sand am Meer

Und das meistens wegen Euros, mein Dicker

Denn Geld schützt vor Depris, a la Neurotransmitter

Ich traf schon eine Menge Heuchler und Wichser

Sodass es heute schwer fällt Neuland zu wittern

Mein Vater hat gesagt, folg deinem inneren Instinkt

Meine Mutter hat gesagt, nimm die Menschen wie sie sind

Und aus Trigger-Fingern wurden Twitter Dinger

Pseudo-Rebellen, zeigen der Welt noch immer ihren Mittelfinger

Ich schiess noch immer Leuchtraketen in den Himmel

In der Hoffnung, dass mich ein paar von euch finden

Alles gut, solange es die Deinen gibt

Die wie du denken, wie du fühlen und wenn du einsam bist

Und die Arterien gefühlt sind voller reinem Gift

Dir Serum spenden, auf das es wieder Heilung gibt

Auf die Gefahr hin, dass es kitschig klingt

Die Menschen die dich lieben, sind und bleiben immer die Wichtigsten

Manches Schaf ist nur ein Wolf in einem Wollkleid

Mit dem naiven Glauben, das der Erfolg bleibt

Кельн, 8−7, замість великих миль багато пабів

Виходьте на світ з ускладненнями, як показують мені фотографії

У будинок, між Макдональдсом і мушлю

Дві кімнати, кухня, передпокій, ванна, у нас було трохи грошей

А органи і кінцівки ростуть

Слизькі руки перетворюються на кулаки, вісім на дванадцять, тринадцять-чотирнадцять і

шістнадцять-вісімнадцять

Мій найкращий друг отримує інсульт під час тягування швидкості

Я швидко навчаюсь і розумію, що можна впасти, якщо літати низько

Він став зомбі, я залишився людиною, яку не бачили кілька років

Я не думаю, що ти цього чуєш, але я сподіваюся, що ти живий

Бо ти завжди був братом

Абсурд, іноді все життя схоже на пісню Скіннера

Або, скажімо, не зовсім справедливо

Тому що фальшивих фуфі і фальшивих змій – це десяток копійок

І переважно через євро, мій товстун

Бо гроші захищають від депресії, а-ля нейромедіатори

Я зустрічав багато лицемірів і придурків

Так що сьогодні важко відчути запах нової території

Мій батько сказав, що слідкуй за своїми внутрішніми інстинктами

Мама сказала, приймай людей такими, якими вони є

А спускові пальці стали твіттерами

Псевдоповстанці, які все ще дають світу середній палець

Я все ще стріляю в небо спалахи

Сподіваюся, хтось із вас знайдуть мене

Все добре, поки твоє існує

Хто думає, як ти, відчуває себе як ти, і коли ти самотній

А повстяні артерії наповнені чистою отрутою

Пожертвуйте сироватку, яка знову заживе

Ризикуючи прозвучати банально

Люди, які вас люблять, є і завжди будуть найважливішими

Деякі вівці просто вовк у шерсті

З наївною вірою, що успіх залишається