Корабли - Сова, DUMA

Просыпайся, уже же не утро

Слышишь дома раскаты грома.

Монохромное небо хмуро,

Словно солнце ушло к другому.

Может, в этом и всё дело,

Но я бываю не права.

Не про нас хранит секреты

В парке мятая трава.

Кто

Ты

Где я

Время спустя.

Спущены на воду наши корабли,

Спущены на ветер дорогие дни.

Скоро ли забуду нежное «тогда»,

Или легкая грусть — это навсегда?

На дорогах белая пудра,

Тень ползёт по стене недотрога.

Засиять с тобой не трудно,

Хоть и ждал я слишком долго.

Может в этом и всё дело,

Ведь бываю я не прав.

В чём сегодня ты одета?

Чем с утра пропитан взгляд?

Кто

Ты

Где я

Время спустя.

Спущены на воду наши корабли,

Спущены на ветер дорогие дни.

Скоро ли забуду нежное «тогда»,

Или легкая грусть — это навсегда?

Прокидайся, вже не ранок

Чуєш удома гуркіт грому.

Монохромне небо похмуро,

Немов сонце пішло до іншого.

Може, в цьому і вся справа,

Але я буваю не правий.

Не про нас зберігає секрети

У парку м'ята трава.

Хто

Ти

Де я

Час по тому.

Спущені на воду наші кораблі,

Спущені на вітер дорогі дні.

Чи скоро забуду ніжне «тоді»,

Чи легкий смуток – це назавжди?

На дорогах біла пудра,

Тінь повзе по стіні недоторка.

Засяяти з тобою не важко,

Хоч і чекав я надто довго.

Може в цьому і вся справа,

Адже буваю я не правий.

У чому сьогодні ти одягнена?

Чим зранку пронизаний погляд?

Хто

Ти

Де я

Час по тому.

Спущені на воду наші кораблі,

Спущені на вітер дорогі дні.

Чи скоро забуду ніжне «тоді»,

Чи легкий смуток – це назавжди?