Lost in the Grandeur of Time - Soulitude

Loren:

One winter morning I entered the gate

Turmoil and flashes storming my head

And I reached the other side

Blinded by sunlight I opened my eyes

Moor lands and brackens in front of my sight

Where am I?

This place is odd to me

This can’t be real must be a joke or a nightmare

Cause now I know where I am

Out of all reason this is beyond fiction

I think that somehow I travelled in time

Max:

I am alone in a cage without bars

I’m trapped in a world

Somewhere in the past

Insanity by my side I’m just a castaway

Lost in the grandeur of time

Loren:

400 million years far from my home

Feeding myself of trilobites and moss

I must find the way I can return

Oxygen’s low but I’m able to breath

Remember the future my life and my home

I must find the wormhole to my time

I pray the lord take me away from this wasteland

But he’s probably not even born

No one will ever come I feel so helpless

Must get away from this primitive world

Лорен:

Одного зимового ранку я ввійшов до воріт

Мета і спалахи штурмують мою голову

І я дійшов до іншого боку

Осліплений сонячним світлом я розплющив очі

Маври й папоротники перед моїм прицілом

Де я?

Це місце для мене дивне

Це не може бути реальним, має бути жартом чи кошмаром

Бо тепер я знаю, де я

З усіх причин це виходить за межі вигадки

Мені здається, що я якось подорожував у часі

Макс:

Я сама в клітці без решіток

Я в пастці світу

Десь у минулому

Божевілля на моєму боці, я просто потерпілий

Загублений у величі часу

Лорен:

400 мільйонів років від мого дому

Годую себе трилобітами та мохом

Я мушу знайти шлях, яким можу повернутися

Кисню мало, але я можу дихати

Пам’ятай про майбутнє моє життя та мій дім

Я мушу знайти червоточину на свій час

Я молю, щоб Господь забрав мене з цієї пустки

Але він, мабуть, ще не народився

Ніхто ніколи не прийде, я відчуваю себе таким безпорадним

Треба піти від цього примітивного світу