Through Dust Into Lostness - Sorgeldom

The summer sun faded into distant darkness

Following the path of the glittering snow stars

Temptated by the bed of crystals

To it’s lair, I’m walking down it’s stair

While the falling moon shines in obscurity

Closing in it’s wings over the atmosphere

My frozen arms reach towards the lunar

A caravan of darkness, blinds my eyes

I put myself to sleep

In the valley of her grey craters

I’m diving into my transmission

As it’s signal reaches outer space

Her eyes opens wide

I guess the story is true

Swallowed by the jaws of the lunar (moon)

I give myself to you

While the rising luna, weights down the sun

Opens ther mouth into the darkened sky

She now posesess my soul

Reborn through the dusty cosmic hole

Літнє сонце сховалося в далекій темряві

Стежкою блискучих снігових зірок

Спокушений ложем кристалів

До цего лігва я спускаюся по сходах

Поки спадаючий місяць світить у невідомості

Це крила над атмосферою

Мої замерзлі руки тягнуться до місяця

Караван темряви засліплює мені очі

Я поклав себе спати

У долині її сірих кратерів

Я занурююсь у свою передачу

Коли його сигнал досягає космосу

Її очі широко відкриваються

Я вважаю, що історія правдива

Проковтнутий щелепами місячного (місяця)

Я віддаю себе тобі

Поки сходить місяць, обтяжує сонце

Розкриває рота в темне небо

Тепер вона володіє моєю душею

Відроджується крізь пилову космічну діру