Tiempo - Soraya

hoy volv­ a mirar atrЎs

fu© distinto esta vez

sent­ en mis ojos el sol

las nubes de mi ni±ez

sobre una frase en susurro

vol© en mi cuento, mi pensamiento

mi propia voz es la que arrulla

mi alegr­a, y mi lamento

quise robarle al tiempo

volver a descubrir

quise entender si el viento es el mismo que me inspira

que me enfr­a

que me pega

que me quita y me da.. .

entre la paz y el silencio

entrego todo otra vez

sin apostar ni un segundo

cuidЎndome de un porque

sigo escribiendo en mis manos

la historia entre sus l­neas: el aire, la sonrisa

lo que siento es lo que tengo

sin olvidarme que soy la suma de mis versos

quise robarle al tiempo

volver a descubrir

quise entender si el viento es el mismo que me inspira

que me enfr­a

que me pega

que me quita y me da.. .

Сьогодні я знову оглядаюся назад

цього разу було інакше

Я відчув сонце в очах

хмари мого дитинства

про пошепки фразу

Я влетів у свою історію, свою думку

мій власний голос заколисує

моя радість і мій жаль

Я хотів вкрасти час

відкривати заново

Я хотів зрозуміти, чи є той вітер, який мене надихає

це мене охолоджує

що мене вражає

що забирає в мене і дає мені...

між миром і тишею

Знову все віддаю

не ставлячи ні секунди

піклуюся про себе, тому що

Я продовжую писати на руках

історія між рядками: повітря, посмішка

що я відчуваю, те й маю

не забуваючи, що я — сума своїх віршів

Я хотів вкрасти час

відкривати заново

Я хотів зрозуміти, чи є той вітер, який мене надихає

це мене охолоджує

що мене вражає

що забирає в мене і дає мені...