Unarmed - Sons of an Illustrious Father

33 kids from the Congo

Overtook today the barracks of Great Britain unarmed

As they stormed the tourist district

All the sentries must have missed it no one raised the alarm

And well, really

I shouldn’t say they were unarmed

They were armed with the music

Nadia and Essian both play drums that

Are made of skin and bones and oxygen

Six or seven city blocks apart

One has never met the other

Breaking sister breaking brother

Shaking mother and she hovers

In her arms a broken heart

And well, really

I couldn’t say we go unharmed

No, the human body bruises

What’s the difference in what we see

All the trains run through the station

All perspiration through the clouds

Is it part of a whole

Or it is just me

If creation is an act of separation then it’s one we must allow

And ideally

We are suddenly disarmed

We stand quite still before our muses

I wanna see every living soul go wild

I wanna see us all love our obstructive minds and get movin'

I wanna feel everybody feel alive

Like we’re ready to die form a line and just keep groovin'

'Cause this is not a drill this time we

Either make it to the top of this climb

Or we fall to ruin

So we’re ready to go to war tonight

Swords forged of love and light and I didn’t not see us losin'

But who’ll stay in this fight when they start shooting

We are unarmed

And well, really

I should never say we were unarmed

Cause we were armed with the music

33 дитини з Конго

Наздогнали сьогодні казарми Великої Британії без зброї

Коли вони штурмували туристичний район

Мабуть, усі вартові пропустили, ніхто не підняв тривогу

І ну справді

Я не повинен говорити, що вони були беззбройними

Вони були озброєні музикою

Надя і Ессіан грають на барабанах

Вони складаються зі шкіри, кісток і кисню

Шість-сім кварталів один від одного

Один ніколи не зустрічався з іншим

Зламати сестру, зламати брата

Трусить мати, і вона ширяє

В її руках розбите серце

І ну справді

Я не можу сказати, що ми залишені цілими

Ні, на тілі людини синці

Яка різниця в тому, що ми бачимо

Через станцію курсують усі потяги

Весь піт крізь хмари

Чи це частина цілого

Або це тільки я

Якщо створення — це акт розділу, ми повинні дозволити його

І в ідеалі

Ми раптово роззброєні

Ми стоїмо нерухомо перед нашими музами

Я хочу бачити, як кожна жива душа здичавіє

Я хочу бачити, як ми всі любимо наші обструктивні розуми і рухаємося

Я хочу відчути, що всі відчувають себе живими

Ніби ми готові померти, вишикувати ряд і просто продовжувати гру

Тому що цього разу це не тренування

Або доберіться до вершини цього підйому

Або ми впадемо на руїну

Тож ми готові вийти на війну сьогодні ввечері

Мечі, виковані з любові та світла, і я не бачив, щоб ми програвали

Але хто залишиться в цій боротьбі, коли вони почнуть стріляти

Ми беззбройні

І ну справді

Я ніколи не повинен говорити, що ми були без зброї

Бо ми були озброєні музикою