Кажется мне - Сон Лемура

Ветер молил о пощаде, когда наши крылья впивались в прозрачную спину.

Вечер был тих и печален, усыпанный пылью и пеплом, испачканный глиной.

Перья кружили и в медленном вальсе сбивали огни.

Двери закрыли и окна закрыли — мы в мире одни.

Это только кажется мне.

Будто мы вдвоем на луне,

Будто мы салились с луны,

Будто мы как боги пьяны.

Это только кажется мне.

Будто мы купались в вине,

Будто сами стали вином,

Будто все слова об одном —

О тебе и мне…

Ты задевала верхушки деревьев, а я сосчитал фонари и антенны.

Видно к дождю было наше паденье, по нам горько плакали желтые стены.

И санитары расставили сети и вежливо ждут.

А мы так легки и игривы как дети, и нас не найдут.

Это только кажется мне.

Будто мы вдвоем на луне,

Будто мы салились с луны,

Будто мы как боги пьяны.

Это только кажется мне.

Будто мы купались в вине,

Будто сами стали вином,

Будто все слова об одном —

О тебе и мне…

Вітер благав про пощаду, коли наші крила впивалися в прозору спину.

Вечір був тихий і засмучений, посипаний пилом і попелом, забруднений глиною.

Пір'я кружляло і в повільному вальсі збивали вогні.

Двері зачинили і вікна зачинили — ми в світі одні.

Це тільки здається мені.

Ніби ми вдвох на місяці,

Мовби ми зілилися з місяця,

Ніби ми, як боги п'яні.

Це тільки здається мені.

Ніби ми купалися у вині,

Начебто самі стали вином,

Наче всі слова про одного—

Про тебе і мене…

Ти зачіпала верхівки дерев, а я порахував ліхтарі та антени.

Видно до дощу було наше падіння, по нах гірко плакали жовті стіни.

І санітари розставили сіті і ввічливо чекають.

А ми так легкі і грайливі як діти, і нас не найдуть.

Це тільки здається мені.

Ніби ми вдвох на місяці,

Мовби ми зілилися з місяця,

Ніби ми, як боги п'яні.

Це тільки здається мені.

Ніби ми купалися у вині,

Начебто самі стали вином,

Наче всі слова про одного—

Про тебе і мене…