Mot Ljuset - Sofia Karlsson

Högt, högt över solar och himlar i brand

Ovan bergland och dal, ovan skyar och hav

Bortom gränsen där världarnas ljus slocknar av

Bortom eterns och namnlösa rymdernas land

Min ande, du flyr mot den svindlande höjd

Och simmaren lik, yr av sjöarnas svall

Du dig rör genom rummets väldighet all

Med osäglig och manlig och brinnande fröjd

O, fly endast långt ifrån dalarnas skum

Att i himlarnas dofter bli renad och hel

Och drick som en läkande dryck din del

Av det ljuset som fyller omätliga rum!

Från leda och sorger och oro och strid

Dem vi bära som bördor bland töcken och grus

Säll den som kan ila på vingar av ljus

Till ängar av hög och evinnerlig frid!

O tankar, som flyga på lärkornas sätt

Mot dagningens himmel från fjärmande dal

Allt liv överblickande, tolka de lätt

De stummaste tingens och blommornas tal

Високо, високо над сонцем і небом у вогні

Над гірською країною та долиною, над хмарами та морем

За межею, де гасне світло світів

Поза країною ефіру та безіменних просторів

Душе мій, ти тікаєш у висоту запаморочливу

І плавець, як, запаморочиться від хвиль озер

Ви рухаєтеся по просторах кімнати

З невимовною і чоловічою і пекучою радістю

Ой, тікай ​​лиш далеко від піни долин

Бути очищеним і цілісним в ароматах небес

І пий свою частку, як цілющий напій

Світла, що наповнює безмірні кімнати!

Від страждань і горя, і турбот, і боротьби

Ті, які ми несемо як тягар серед туманів і гравію

Продайте того, хто може поспішати на крилах світла

На луги високого і вічного спокою!

О думки, що летять на шляху вчителів

На тлі світанкового неба з відчудної долини

Весь життєвий огляд вони легко інтерпретують

Мова найдурніших речей і квітів