Загадки - Sofia Bridge

В поисках вечной женственности

в поисках мечты

В поисках целомудренности

и нежной красоты —

Кидаемся из омута — да в болото

своих жарких страстей

Нам проще глушить себя

в свете рекламных лучей.

Где-то пошло, где-то изысканно

стоны века передаем по наследству

Под видом разных зависимостей

болеем одним, по соседству

А помнишь, мы все из детства,

несем в себе то, без чего никак…

но под видом глухого кокетства

теряем тот смысл искать

Загадки, таинственности —

каждый день, каждый час — не замечаем

Где наши глаза ясновидящие,

что каждый час, каждый миг — мир открывали…

Приспособились под ложь…

Красоту кладем под нож…

Но Любовь —

никуда не делась!!!

Мимолетные вспышки истины —

иногда так слабы

Одинокие всплески ясности —

могут быть забыты

Сонные души пленников —

можно ли пробудить?

пламенные соплеменники —

отчаянно закрыты…

На искуственных линиях глаз

взлетных полосах ресниц…

одурманенные общей виной

залитых румянами лиц,

мы —

Ищем забытые тайны,

пытаясь проникнуть сквозь маски…

Летящие нежные ткани —

несут нас вдоль нашей тоски

Загадки, таинственности —

каждый день, каждый час — не замечаем

Где наши глаза ясновидящие,

что каждый час, каждый миг — мир открывали…

Приспособились под ложь…

Красоту кладем под нож…

Но Любовь —

никуда не делась!!!

У пошуках вічної жіночності

у пошуках мрії

У пошуках цнотливості

та ніжної краси —

Кидаємося з муту — так в болото

своїх жарких пристрастей

Нам простіше глушити себе

у світлі рекламних променів.

Десь пішло, десь вишукано

стогони століття передаємо у спадок

Під виглядом різних залежностей

хворіємо на одне, по сусідству

А пам'ятаєш, ми всі з дитинства,

несемо в собі те, без чого ніяк ...

але під виглядом глухого кокетства

втрачаємо той сенс шукати

Загадки, таємничості —

кожен день, кожну годину—не помічаємо

Де наші очі яснозорі,

що кожну годину, кожну мить—світ відкривали…

Пристосувалися під брехню.

Красу кладемо під ніж.

Але Кохання —

нікуди не поділася!!!

Скоротливі спалахи істини —

іноді такі слабкі

Самотні сплески ясності —

можуть бути забуті

Сонні душі бранців —

можна пробудити?

полум'яні одноплемінники —

відчайдушно закриті.

На штучних лініях очей

злітних смугах вій.

одурманені загальною виною

залитих рум'янами осіб,

ми —

Шукаємо забуті таємниці,

намагаючись проникнути крізь маски.

Ніжні тканини, що летять —

несуть нас вздовж нашої туги

Загадки, таємничості —

кожен день, кожну годину—не помічаємо

Де наші очі яснозорі,

що кожну годину, кожну мить—світ відкривали…

Пристосувалися під брехню.

Красу кладемо під ніж.

Але Кохання —

нікуди не поділася!!!