B To E - Socratic

Every day when I leave my house I water my grass

The lawn sings and assures me to «Have a nice day while you can afford it

Soak up the sun before they make you buy it.»

Sometimes things don’t pass

They kinda just stop coming

Just like my paychecks

I don’t equal up to the work that I put in

You said you need me even though I’m an asshole

Lately I don’t get enough sleep

The bags by my eyes can carry my groceries

I drink wine just to feel more romantic

The creeps that your grin gives me keep me from slumber

Your currents are violent and holding me under

Let’s take a walk down back to that playground where we were just girls and boys

Sand and toys, nothing ruined our days besides the rain

As we get older it rains more often

We become toys waiting for someone to pick us out of the sand

To hold our hearts and help us understand

We all have those ones who will never care

We all have those people who will never call

We all miss someone way too much all the time

Take me on ship and we’ll kiss this anchor out to sea

Some soldiers they shoot

Some miss their call to duty

I’ll extend my arms out to learn a lesson that no teachers teach

On how to admire the morning in case this is the last one that I’ll ever see

Кожен день, коли я виходжу з дому, я поливаю свою траву

Газон співає і запевняє «Гарного дня, поки ти можеш собі це дозволити

Поніжтеся на сонці, перш ніж вони змусять вас купити це».

Іноді речі не проходять

Вони просто перестають приходити

Так само, як мої зарплати

Я не дорівнюю році, яку доклав

Ти сказав, що я тобі потрібен, хоча я мудак

Останнім часом я не висипаюся

Мішки під очима можуть нести мої продукти

Я п’ю вино, щоб відчути себе більш романтичним

Мурашки, які викликають у мене твоя посмішка, не дають мені спати

Твої струми бурхливі й тримають мене

Давайте прогуляємось назад до того ігрового майданчика, де ми були просто дівчатами та хлопчиками

Пісок та іграшки, крім дощу, ніщо не зіпсувало наші дні

Коли ми старіємо, дощі йдуть частіше

Ми стаємо іграшками, які чекають, поки хтось витягне нас із піску

Щоб тримати наші серця та допомагати нам розуміти

У всіх нас є ті, кому це ніколи не буде байдуже

У всіх нас є ті люди, які ніколи не подзвонять

Ми всі постійно за кимось сумуємо

Візьміть мене на корабель, і ми поцілуємо цей якір у море

Деякі солдати вони стріляють

Дехто пропускає своє покликання до обов’язку

Я простягну руки, щоб вивчити урок, якого не викладають вчителі

Про те, як милуватися ранком, якщо це останній, який я побачу