The Picture Makers vs. Children of the Sea - Snakefinger

RZ: Hey!

What-what's this we’ve been hearing about you, man?

You-you got some kind of a cause or something?

SN: Well, yeah, I guess!

But it’s not just some cause

It’s the fate of the whole human race at stake!

I know something nobody else seems to know

I don’t understand it, but I know

RZ: Hey, well, well what is it?

What is it, man?

SN: It’s them, the Picture Makers

They’ve fooled us into thinking

They’re friendly and people-minded

But it’s not true, it’s just an image

RZ: Oh yeah?

SN: Yeah!

They’re deep underground

In every city and town

Living in holes like subterranean moles

Without making a sound

They’ve brought us decay

In such a villainous way

Well, they don’t have to beat us

Because they can treat us

Like we’re clowns

They’re furry and vile

With a hideous smile

They’re wrinkled and old

And they reek of the mold

And eat dirt by the pile

They’re clever and smart

But they’re covered with warts

And some of them are quite tall

And they are all bold for awhile

RZ: Image?

Image?

What image?

SN: Can’t you see?

They’re the masters of the visual image!

They’re coming to

us disguised as a friend with a blemish, they’ve sucked us in;

but friends,

I’ve seen them as they really are — They’re rats, tall rats!

We’ve got to

destroy them with a war!

RZ: War?

No-no Way!

War’s no good, Snakefinger!

SN: No, no!

That’s what they want you to think.

It’s the little wars that they

give us that are bad.

We need a real war!

But we’ve got to be careful until

we’re really strong enough

RZ: Oh yeah?

SN: They’re carnivorous breed

They’re full of venom and greed

They’re controlling our lives

And we have to survive

We cannot let them succeed!

Isn’t it clear

That they are here

And we’re gonna find them

And we will blind them

While they bleed…

We are little children of the sea

Polliwogs and golden fish are we

We could never frighten anyone

We’re too busy swimming in the sun

When it began

Before we learned how to stand

We were like pieces of sand in the sea

But then we grew

And we were no longer new

And so we wanted to do as we pleased

But we take care

They are still there

Deep down below

They do not know

We are still growing strong

It will not take us long

We will soon be free!

Just like we should be!

We are little children of the sea

We are simply what we seem to be

We’re happy without doing very much

But watching things that we can never touch

When it began

Before we learned how to stand

We were like pieces of sand in the sea

But then we grew

We were no longer new

And so we wanted to do what we pleased

But we take care

They are still there

Deep down below

They do not know

We will grow strong!

Won’t take us long!

We will soon be free!

Just like we should be!

We are little children of the sea

Innocent and blameless souls are we

Frolicking upon the waves of light

That dance around the creatures of the night

We will soon be free!

Just like we should be!

We are little children of the sea

Knowing that someday we will be free

But only if we are cautious and take care

Never let them know that we are there…

RZ: Гей!

Що-що це ми про тебе чули, чоловіче?

У вас є якась причина чи щось?

С.Н.: Ну, так, мабуть!

Але це не просто якась причина

На кону — доля всього людського роду!

Я знаю те, чого ніхто інший не знає

Я не розумію цього, але знаю

RZ: Гей, ну, ну, що таке?

Що таке, чоловіче?

С.Н.: Це вони, творці малюнків

Вони наштовхнули нас на думку

Вони дружелюбні та людинодумні

Але це неправда, це просто зображення

RZ: О, так?

СН: Так!

Вони глибоко під землею

У кожному місті

Живучи в норах, як підземні кроти

Без звуку

Вони принесли нам розпад

У такий підступний спосіб

Ну, вони не повинні нас перемагати

Тому що вони можуть нас лікувати

Ніби ми клоуни

Вони пухнасті й мерзенні

З огидною посмішкою

Вони зморшкуваті й старі

І вони пахнуть пліснявою

І їж бруд на купу

Вони кмітливі й розумні

Але вони вкриті бородавками

І деякі з них досить високі

І всі вони на деякий час сміливі

RZ: Образ?

зображення?

Який образ?

SN: Ви не бачите?

Вони майстри візуального образу!

Вони приходять

нас, замаскованих під друзів із вадрою, вони втягнули нас;

але друзі,

Я бачив їх такими, якими вони є насправді — вони щури, високі щури!

Ми повинні

знищити їх війною!

РЗ: Війна?

Ні-ніяк!

Війна не хороша, Змієпальце!

СН: Ні, ні!

Це те, про що вони хочуть, щоб ви думали.

Це маленькі війни, які вони

дайте нам це погано.

Нам потрібна справжня війна!

Але ми повинні бути обережними, поки

ми дійсно досить сильні

RZ: О, так?

С.Н.: Вони м’ясоїдні породи

Вони сповнені отрути й жадібності

Вони контролюють наше життя

І ми мусимо вижити

Ми не можемо дозволити їм досягти успіху!

Хіба не зрозуміло

Що вони тут

І ми їх знайдемо

І ми осліпимо їх

Поки вони кровоточать…

Ми малі діти моря

Полівги і золота рибка – це ми

Ми ніколи нікого не могли налякати

Ми занадто зайняті купанням на сонці

Коли це почалося

Перш ніж ми навчилися стояти

Ми були як шматочки піску в морі

Але потім ми виросли

І ми вже не були новими

І тому ми бажали робити як нам бажалося

Але ми дбаємо про це

Вони й досі там

Глибоко внизу

Вони не знають

Ми все ще стаємо сильними

Це не займе у нас багато часу

Ми скоро станемо вільними!

Так само, як ми повинні бути!

Ми малі діти моря

Ми просто такі, якими здається є

Ми щасливі, не роблячи дуже багато

Але дивитися речі, яких ми ніколи не можемо торкнутися

Коли це почалося

Перш ніж ми навчилися стояти

Ми були як шматочки піску в морі

Але потім ми виросли

Ми вже не були новими

І тому ми бажали робити те , що нам до душі

Але ми дбаємо про це

Вони й досі там

Глибоко внизу

Вони не знають

Ми станемо сильними!

Це не займе у нас довго!

Ми скоро станемо вільними!

Так само, як ми повинні бути!

Ми малі діти моря

Невинні й бездоганні душі ми

Граючи на хвилях світла

Цей танець навколо нічних створінь

Ми скоро станемо вільними!

Так само, як ми повинні бути!

Ми малі діти моря

Знаючи, що колись ми будемо вільні

Але лише якщо ми будемо обережні та обережні

Ніколи не давайте їм знати, що ми там…