Вслед за солнца кругом - Смута

Вслед за солнца кругом, с криком в небеса,

Вслед за птичьей стаей, взором провожая.

Гордость за отчизну в мыслях у меня

Устремилась ввысь, небо разрывая.

Вдаль за кромку леса — великий простор,

Мимо гладей водных и лугов зеленых

Взмыл на крыльях ветра выше черных гор

Вместе с птицей вольной солнцем озаренный.

От степей широких до немых снегов!

Не хватает взора объять просторы.

От морей холодных и до седых лесов

Велика земля моего народа.

Ты в небе гори — великое солнце.

Мы твои сыны.

Волей славянских богов, огнем в небе

Пламя в сердце живет.

Вслед за кругом огненным по сырой земле

Босыми ногами неспешно шагаю.

И следы моих мыслей на земле

Времени река за мной стирает.

Со времен былин голос праотцов

В шепоте листвы уже еле слышен,

Рваной песней ветра правду нам несет

Из глубин веков он устами леса.

Камни серых стен пыльных городов

Надежно укрыли за собой от правды.

Заковав в оковы, затуманив взор,

Утаив от мыслей за пеленой обмана.

Ты в небе гори — великое солнце.

Мы твои сыны.

Волей славянских богов, огнем в небе

Пламя в сердце живет.

Слідом за сонця кругом, з криком у небеса,

Слідом за пташиною зграєю, поглядом проводжаючи.

Гордість за вітчизну в думках у мене

Спрямувалась вгору, небо розриваючи.

Вдалину за крому лісу — великий простір,

Повз глади водних і лук зелених

Змило на крилах вітру вище чорних гір

Разом із птицею вільною сонцем осяяний.

Від степів широких до німих снігів!

Не вистачає погляду осягнути простори.

Від морей холодних і до сивих лісів

Велика земля мого народу.

Ти в небі горі — велике сонце.

Ми твої сини.

Волею слов'янських богів, вогнем у небі

Полум'я в серці живе.

Слідом за кругом вогненним по сирій землі

Босими ногами повільно крокую.

І сліди моїх думок на землі

Часу річка за мною стирає.

З часу билин голос праотців

У шепоті листя вже ледве чутно,

Рваною піснею вітру правду нам несе

З глибин віків він вустами лісу.

Камені сірих стін запорошених міст

Надійно вкрили за собою від правди.

Закувавши в кайдани, затуманивши погляд,

Приховавши від думок за пеленою обману.

Ти в небі горі — велике сонце.

Ми твої сини.

Волею слов'янських богів, вогнем у небі

Полум'я в серці живе.