Folding the Pages - Smoke or Fire

In the city the commute is a silent train

full of tired workers.

Blank stares,

discomfort, and caffeine keep them

awake.

And it seems so sad to me.

But it’s honorable still.

And I wish

them peace at this pace.

It will never

change.

And I think I’m finally over it.

These words fall on deaf ears.

Everybody’s hell looks different.

It changes shape but it never goes away.

In the suburbs kids are getting high today,

out of boredom.

Their parents moved here

to feel safe, but they don’t match the scenery.

Fences work both ways.

They keep some out,

and they keep some in. It’s another day

at this pace.

It will never change.

And I think I’m finally over it.

These words fall on deaf ears.

Everybody’s hell looks different.

It changes shape, but it never goes away.

In a classroom there’s a child with thoughts

of death on his mind.

In a hospital there’s an old man looking

back on his life.

And I wonder why some

people see the beauty, while others see

the pain.

Entertainment, politics, consumers,

cops, religious tricks…

Ugly, sad, or beautiful.

Sometimes

it feels so trivial.

We need some time.

We need some space.

We need some help for us to understand.

У місті їздити на роботу — безшумний потяг

повно втомлених працівників.

Пусті погляди,

дискомфорт, а кофеїн їх утримує

прокинутися.

І мені це здається таким сумним.

Але це все одно почесно.

І я бажаю

їм мир у такому темпі.

Ніколи

змінити.

І я думаю, що я нарешті подолала це.

Ці слова залишаються глухіми.

Пекло у всіх виглядає по-різному.

Він змінює форму, але ніколи не зникає.

У передмісті сьогодні діти кайфують,

від нудьги.

Сюди переїхали їхні батьки

щоб почуватися в безпеці, але вони не відповідають пейзажу.

Паркани працюють в обох напрямках.

Вони тримають деяких,

і дещо тримають. Це інший день

у такому темпі.

Він ніколи не зміниться.

І я думаю, що я нарешті подолала це.

Ці слова залишаються глухіми.

Пекло у всіх виглядає по-різному.

Він змінює форму, але ніколи не зникає.

У класі є дитина з думками

про смерть у його розумі.

У лікарні сидить старий

повернутися до свого життя.

І мені цікаво, чому деякі

люди бачать красу, а інші бачать

біль.

Розваги, політика, споживачі,

поліцейські, релігійні фокуси...

Потворний, сумний або красивий.

Іноді

це так тривіально.

Нам потрібен час.

Нам потрібний простір.

Нам потрібна допомога, щоб зрозуміти.