Where Nothing Was Left - Slumber

Endless halls

deep bottomless corridors

where i have crawled through years of cold dead decay

reaching for something i could never hold onto

gripping around something so withering and fragile

i abused myself to a point where nothing was left

my days had become so gray and colorless

slowly the ashes where sweeping around me

falling deeper and deeper into dusk

now i realize my soul was tainted (in disgrace)

so hard a surface, yet so easily broken…

torn apart by truth and its sickening touch

words came out but were painfully spoken

i never knew it would hurt so much

so hard a surface, yet so easily broken…

Нескінченні зали

глибокі бездонні коридори

де я повз крізь роки холодного мертвого розпаду

тягнутися до чогось, за що я ніколи не міг би втриматися

стискати щось таке в’януче й крихке

я зловживав до точки, коли нічого не залишилося

мої дні стали такими сірими й безбарвними

повільно попіл змітав мене

падаючи все глибше в сутінки

тепер я усвідомлюю, що моя душа була заплямована (з ганьбою)

така тверда поверхня, але так легко ламається…

розірваний правдою та її нудотним дотиком

слова звучали, але були сказані болісно

я ніколи не знав, що це буде так боляче

така тверда поверхня, але так легко ламається…